Keywords:
housing policy, individual housing, credit, preferential long-term loans, the
development of housing.
Вступ
Ефективність реалізації державної політики у сфері житлового будівництва має прямий вплив на добробут громадян в частині житлового
забезпечення, їх упевненість у завтрашньому
дні та майже на всі сфери їх життєдіяльності [1]. Питання сприяння житловому забезпеченню громадян країни є
одним з головних питань, якому має приділятися увага на державному,
регіональному та місцевому рівнях. Розробка нормативів житлового забезпечення і
сприяння їх досягненню є одним з найважливіших напрямів регулювання державою
соціального розвитку країни. За різних часів вирішення проблеми житлового
забезпечення здійснювалося із застосуванням як прямих (введення в експлуатацію
житла, фінансування програм житлового будівництва на селі, створення доступного
або соціального житла, контроль за рухом квартирної черги), так і непрямих
(регулювання відсоткових ставок по іпотечних кредитах, підтримка інноваційних
проектів у сфері житлового будівництва, стимулювання суб'єктів господарювання
до створення відомчого житлового фонду) методів регулювання.
Варто зазначити, що механізми
сприяння житловому забезпеченню громадян різнилися залежно і від обраних
державою політичних пріоритетів в цій сфері. Відомі пріоритети у житловому
забезпеченні, що відображали спільність і неділимість майна на принципах
«соціалістичного гуртожитку», зміщення у сторону підтримки індивідуальної
житлової забудови села, і, навпаки, сприяння урбанізації і збільшенню
територій міст і великих селищ, зняття соціальної напруги у суспільстві шляхом
застосування пріоритетів у житловому забезпеченні для певних верств населення,
та, навпаки, підтримка молодіжного будівництва і спроба регулювати іпотечне
кредитування для зростання обсягів житлового будівництва. Проте, незважаючи на
значну економічну і соціальну значимість житлового будівництва,
малодо-слідженими і невирішеними залишаються питання досягнення і накопичення
ефекту від використання певних механізмів реалізації державної політики в
системі житлового будівництва.
Серед дослідників вказаної
проблематики варто назвати К. Чорну [2], В. Любарова [3], В. Омельчука [4],
праці яких присвячені вивченню та аналізу соціальної складової політики
держави щодо забезпечення населення України житлом, державної політики та
стратегії розвитку галузі житлового будівництва, шляхів ефективної реалізації
державної житлової політики в Україні. Однак ефективність застосування дієвих
механізмів реалізації державної політики в системі житлового будівництва на
регіональному рівні залишається актуальним напрямом наукового дослідження.
У зв'язку з цим метою цієї статі є
вивчення, аналіз і розробка заходів, що спрямовані на удосконалення існуючих
підходів до формування ефективних механізмів реалізації державної політики в
системі житлового будівництва на регіональному рівні.
Основна частина
Конституційне право на житло
закріплено статтею 47 Конституції України, яка вимагає державної гарантії для
кожного громадянина щодо права придбання у власність, будівництва або оренди
житла. Крім того, для соціально неза-хищених верств населення надається право
отримання соціального житла державою та органами місцевого самоврядування
безоплатно або за доступну для них плату. Наявність житла пов'язується статтею
48 з достатнім життєвим рівнем.
В юридичній практиці відома
Рекомендація 1961 року щодо житлового будівництва для працівників, що була
ухвалена 07.06.1961 р. п'ятою сесією Генеральної конференції Міжнародної
організації праці, яка на основі Загальної декларації прав людини ООН виробила
загальні принципи національних політик в сфері житлового будівництва. Зокрема,
національна політика в сфері житлового будівництва має: - сприяти зведенню
житлових будинків і запровадженню відповідного комунального обслуговування
для забезпечення задовільним житлом та умовами, придатними для життя;
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9 10 11