Аналіз досліджень
Вагомий внесок у наукову розробку проблематики утворення, розподілу та використання трудових ресурсів міста та регіону зробили українські та зарубіжні вчені Базилевич В. Д., Глу-хов В. В., Іноземцев В. Л., Канигін Ю., Куцен-ко В. В., Удовиченко О. В., Опалєва І. О., Ма-лицький Б. А., Прошак В. Л., Врублевська В. К., Ширмер Я.
Незважаючи на високий рівень і міждисциплінарний характер існуючих теоретичних і прикладних розробок з проблем ресурсного забезпечення, саме недостатність комплексних на-
працювань з теорії, методології і практики формування ресурсів, орієнтованих на параметри, критерії та детермінанти регіонального розвитку в умовах поширення глобалізаційних процесів і прояву ознак постіндустріального суспільства, вимагає їх додаткового ґрунтовного дослідження.
Формування мети
Метою цього дослідження є визначення основних напрямків удосконалення інтелектуального потенціалу міста.
Виклад основного матеріалу
Соціальний потенціал міста може бути визначений як система елементів, що безпосередньо визначають соціальну активність населення цього міста і, відповідно, можливості отримання населенням цього міста соціально значущих результатів в різних сферах суспільного буття: трудовій, соціально-політичній і духовній. Соціальна активність охоплює три основні сфери соціального буття - працю, суспільно-політичну діяльність і духовне виробництво. Відповідно, залежно від сфери реалізації соціальної активності соціальні потенціали підрозділяються на три типи: трудові, суспільно-політичні і духовні.
Для структуризації видів соціального потенціалу необхідно розрізняти поняття «соціальний потенціал» і «носій соціального потенціалу». Зокрема, необхідно розрізняти поняття «соціальний потенціал» і «соціальні ресурси». Соціальні ресурси - це носії соціального потенціалу. Соціальний потенціал є характеристикою можливостей соціальних ресурсів в задоволенні суспільних потреб. Наприклад, необхідно розрізняти поняття «трудовий потенціал» і «трудові ресурси». Трудові ресурси - носії трудового потенціалу. Трудовий потенціал - це характеристика можливостей трудових ресурсів в задоволенні суспільних потреб [2].
Духовний потенціал складається з трьох компонентів: етичного (морально-етичного) потенціалу, художньо-естетичного і інтелектуального потенціалу.
Інтелектуальний потенціал населення міста - система елементів, що безпосередньо визначають інтелектуальну активність населення міста і можливості отримання ним в діяльності соціально значущих результатів. Внаслідок того, що інтелектуальна активність - це активність, пов'язана з добуванням, збереженням, переробкою і розвитком знань про навколишній світ (включаючи і його соціальне буття), інтелектуальний потенціал - це раціональні можливості участі в соціально значущій діяльності, прояви інтелектуальних здібностей.
Інтелектуальний потенціал населення міста - це сукупність знань і інформації, цінностей, умінь і навиків діяльності, що забезпечують його соціальну значущість і творчо перетворюючий характер. Інтелектуальний потенціал населення міста включає знання, цінності, уміння, навики, якими володіють жителі міста, а також спеціальні соціальні інститути (НДІ, КБ, освітні установи, ЗМІ), що забезпечують їх отримання, збереження, розподіл і розвиток [1].
Інтелектуальний потенціал - це, з одного боку, характеристика багатств внутрішніх особистих сил людей, їх творчих здібностей; з іншого - характеристика можливостей розкриття і використання суспільством інтелектуальних здібностей і талантів. Тому необхідно розрізняти поняття інтелектуального потенціалу в широкому і у вузькому значеннях цього терміну. У широкому сенсі інтелектуальний потенціал - це характеристика всіх можливостей - як суб'єктивних (внутрішні особисті сили), так і об'єктивних (можливості розкриття, організації, використання суспільством здібностей і талантів). Суб'єктивні сторони інтелектуального потенціалу називають потенціалом інтелектуальної активності. Об'єктивні сторони інтелектуального потенціалу - це інтелектуальний потенціал у вузькому сенсі цього слова [5].
» следующая страница »
1 2 34 5