Специфічною є регуляторна система Японії у сфері іноземного інвестування. Так, у галузі сільського господарства, рибальства і лісництва, нафтопереробки, шкіряного виробництва, повітряного і морського транспорту діє вимога щодо обов' язкового попереднього повідомлення уряду про бажання іноземного інвестора вкласти капітал. Таким чином, уряд Японії має право обмежувати інвестиції у випадку визнання можливого їх несприятливого впливу на загальний розвиток національної економіки.
Обмеження для іноземних інвесторів з міркувань національної безпеки в Японії введено у наступних галузях: виробництво зброї і вибухових речовин, авіаційна промисловість, виробництво біохімічних препаратів, атомна енергетика, освоєння космосу, постачання електроенергії, газу, води, теплопостачання, залізничний транспорт, пасажирські перевезення, зв' язок, мовлення, засоби охорони та сигналізації. В окремих галузях існують спеціальні обмеження щодо розмірів власності та участі в управлінні іноземних осіб. Наприклад, в авіаційній промисловості та повітряних перевезеннях іноземні підприємці не можуть мати більше третини акцій відповідних японських компаній, число іноземців в органах управління компаніями також не може перевищувати 1/3 [4].
В Україні регуляторний механізм у сфері іноземного інвестування чітко визначений лише щодо отримання прав власності на земельні ділянки та заснування телерадіоорганізацій.
В Таїланді, країні з унітарною формою державного устрою, увага регуляторних органів спрямована на вдосконалення податкової системи. Так, починаючи з 2004 р. прийнято радикальні заходи щодо зниження податкового тиску, а саме зменшено ставку ПДВ та надано можливість альтернативного оподаткування для підприємців ряду виробництв.
Досліджуючи напрацювання федеративних країн Південно-Східної Азії у сфері регуляторної політики, правомірно врахувати досягнення Індії.
В Індії регуляторні дії органів влади спрямовані на створення сприятливих умов для розвитку індустрії інформаційно-комунікаційних технологій. Так, в даній країні висока якість регулювання діяльності програмістських компаній, що забезпечує продуктивність вироблення програм та відкриває широкий шлях на світовий ринок. Зокрема, в Індії законодавством передбачено значно нижче соціальне навантаження на заробітну плату програмістів у порівнянні з працівниками інших галузей [8]. В Україні регуляторна політика базується на створенні рівних регуляторних правил для всіх без винятку видів економічної діяльності.
Таким чином, досвід країн азійського регіону свідчить про високу якість і цілеспрямованість регуляторної політики. Тому в Україні, згідно з практикою досліджених держав, доцільно вжити регуляторні заходи для розвитку співпраці між підприємствами та науковими установами, зниження податкового тиску на суб' єкти господарювання. Також слід удосконалити регуляторний механізм у сфері іноземного інвестування, зокрема ввести процедуру ухвалення органами державної влади іноземних капіталовкладень у стратегічно важливі сфери національної економіки.
Вивчаючи досвід країн Америки у сфері провадження державної регуляторної політики, доцільно зосередити увагу на досягненнях найбільш розвинутих федеративних держав, а саме - Сполучених Штатів Америки й Канади.
У Сполучених Штатах Америки однією з особливостей державної регуляторної політики є при-ділення надзвичайно великої уваги процедурі аналізу вигод і витрат. Американські економісти відкрили закономірний зв' язок між виникненням інфляції та впровадженням економічно збиткових державних регулювань, витрати на впровадження яких перевищують їхні вигоди. Процедуру аналізу вигод і витрат було навіть вміщено як окремий розділ в підручники з економіки та управління.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9 10 11