Розвиток внутрішнього аудиту

- перевірка наявності, стану і забезпечення збе­реження майна;

- зменшення ризиків у проведенні операцій, пов'язаних з ефективним використанням ре­сурсів;

- розробка і подання пропозицій щодо усунен­ня виявлених недоліків та пропозицій з підвищен­ня ефективності управління.

Рішення про необхідність внутрішнього аудиту приймається власником чи вищим керівництвом підприємства. При цьому внутрішній аудит необ­хідний не лише керівництву, а й управлінському персоналу підприємства, оскільки основною його задачею є досягнення поставлених цілей найбільш ефективним способом. За таких умов внутрішній аудит є тим об' єктивним та незалежним джере­лом інформації, яке допоможе менеджерам оці­нити якість виконання прийнятих управлінських рішень.

Часто виникає питання, чи потрібен підприєм­ству саме внутрішній аудит, коли деякі підприєм­ства вже мають у своїй структурі служби внутр­ішнього контролю (СВК) та контрольно-ревізійні відділи (КРВ). Але необхідно розмежовувати функції вказаних систем із функціями внутріш­нього аудиту.

СВК, як правило, займаються розробкою та впровадженням різноманітних систем контролю, тоді як внутрішній аудит проводить оцінку їх ефек­тивності.

КРВ фокусуються на виявленні помилок та зло­вживань щодо фактів, які вже відбулися, тоді як внутрішній аудит орієнтований на перспективу, тобто на аналіз майбутньої діяльності. Таким чи­ном, аудит оцінює можливість та пропонує шляхи зниження ризиків та/або негативних ефектів їх впливу.

Необхідно відмітити також, що наявність у підприємства укладеного договору на проведен­ня зовнішнього аудиту не виключає необхідності внутрішнього аудиту, оскільки вони виконують різні функції.

Помилково думати, що внутрішній аудит може проводитися тільки компетентними співробітника­ми, що працюють на підприємстві. Функції внут­рішнього контролю можуть бути реалізовані в декілька способів:

1) створення власної служби внутрішнього аудиту. До переваг даного способу можна відне­сти той факт, що співробітники добре знайомі із внутрішньою організацією підприємства та галу­зевими особливостями бізнесу, при цьому отри­мані навички та досвід при виконанні завдань аудиту залишаться всередині підприємства;

2) використання аутсорсингу, тобто повна пе­редача функцій внутрішнього аудиту спеціалізо­ваній компанії чи зовнішньому консультанту;

3) використання ко-сорсингу. Він полягає в ут­воренні служби внутрішнього аудиту в рамках підприємства, але у деяких випадках залучають­ся експерти спеціалізованої компанії чи зовнішній консультант.

До потенційних переваг використання аутсор­сингу та ко-сорсингу можна віднести: можливість користуватися послугами експертів у різних га­лузях; доступ до високопрофесійних аудиторсь­ких кадрів; гнучкість в питаннях залучення ауди­торських ресурсів; доступ до новітніх технологій та методик проведення внутрішніх аудитів.

Який би підхід не обрало підприємство, не вар­то забувати, що внутрішній аудит має безліч мож­ливостей, але не є універсальним рішенням усіх проблем підприємства. Так, внутрішній аудит не може ліквідувати чи ідентифікувати усі випадки людських помилок чи зловживань, але може мінімізувати їх вірогідність та збільшити вірогід­ність їх швидшого виявлення завдяки процеду­рам аудиту; внутрішній аудит не може аудиювати кожен бізнес-процес щорічно, але може оптимі-зувати вибір галузей (підрозділів, операцій) для перевірки на основі проведення попереднього ризик-аналізу; внутрішній аудит не повинен роз­робляти процедури та схеми дій для підрозділів чи відділів підприємства, оскільки це вплине на незалежність аудиту, але може аналізувати про­цедури, розроблені іншими підрозділами, на пред­мет їх ефективності в рамках системи внутрішнь­ого контролю підприємства.

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 34 5