Світовий досвід підтримки сільського господарства і українські реалії

Світовий досвід підтримки сільського господарства і українські реалії

Б.Я. Кузняк

Вступ. Підтримка і регулювання державою сільськогосподарського виробництва здійснюєть­ся в усіх високо розвинутих країнах. Це обумов­лено, по-перше, самою специфікою галузі, де еко­номічний процес виробництва тісно переплітаєть­ся з природнокліматичними умовами, які не є стійкими, що часто створює потребу у додатко­вих коштах для усунення їх негативних наслідків. По-друге, тут доходи не збігаються з витратами виробництва, а гроші надходять від продажу про­дукції лише після збору урожаю. По-третє, дер­жава не може допускати різкого коливання цін на продовольчі товари, зокрема у сторону їх підви­щення, оскільки вони є продуктом першої необ­хідності. По-четверте, держава повинна компен­сувати фермерам частину їх витрат, з метою підви­щення їх доходів до рівня інших домогосподарств, щоб гарантувати виробництво необхідної кількості продовольства.

Підтримка і регулювання державою сільського господарства здійснюється за допомогою еконо­мічних і фінансових механізмів, які відрізняють­ся між собою, що обумовлено національними особливостями ведення сільського господарства,

© Кузняк Б.Я., 2010.

рівнем розвитку продуктивних сил, місцем краї­ни на світовому аграрному ринку та іншими фак­торами.

Основним завданням державної підтримки і ре­гулювання сільськогосподарського виробництва є:

- створення продовольчої безпеки в країні з метою забезпечення населення достатньою кількістю продукції по доступним цінам;

- одержання необхідного прибутку виробника­ми сільськогосподарської продукції для подаль­шого ведення виробництва;

- підвищення продуктивності сільського гос­подарства шляхом запровадження науково-техні­чного прогресу, раціоналізації виробництва, мак­симального використання усіх його факторів.

Для цього держава регулює кількість і якість виробленої продукції, заохочує у спеціалізації і кооперуванні виробництва, розвитку вертикаль­ної інтеграції. У функції держави входить також комерційне, кредитне, ветеринарне обслуговуван­ня, здійснення соціальної політики на селі. Ос­новними напрямками державної підтримки сільськогосподарського виробництва є: цінове регулювання продукції; пряме субсидування сільського господарства; фінансово-кредитне за­безпечення; податкове регулювання.

Цінове регулювання сільськогосподарської

продукції здійснюється з метою забезпечити стабільність доходів фермерам для ведення роз­ширеного відтворення, виробництва потрібної кількості і якості продукції для населення, недо­пущення різкого коливання цін, їх доступність, рівновагу галузей, які пов'язані з сільським гос­подарством. Наприклад, у США введено «пари­тетний індекс цін» на продукцію, який протягом більше 100 років контролюється державою. Мо­ніторинг ведеться по всій номенклатурі продукції [14, с. 12].

Регулювання цін передбачає встановлення верхніх і нижніх або тільки нижніх рівнів коли­вання цін і підтримання індикативної (цільової) ціни. А оскільки такі ціни не стримують зростан­ня обсягу виробництва продукції, то держава здійснює її квотування для недопущення переви­робництва. Цінове регулювання розповсюджуєть­ся не лише на внутрішній, але і на зовнішній ри­нок з метою захисту вітчизняного товаровироб­ника від зовнішніх конкурентів, де існують більш сприятливі умови для сільського господарства. Так, Європейський Союз (ЄС) розробив єдину сільськогосподарську політику, де головним інструментом захисту внутрішнього ринку є митні збори і компенсаційні платежі; а також виплати з метою вирівняти різницю між високими внутріш­німи і низькими зовнішніми цінами. Передбачено також експортні субсидії, які дають можливість вивозити європейським країнам сільськогоспо­дарську продукцію на світовий ринок. З метою обмеження обсягу виробництва сільськогоспо­дарської продукції країни ЄС застосовують кво­тування закупівлі зерна, молока, рапса, цукру, бавовни, соняшника і других продуктів по гаран­тованих цінах. Продукція, вироблена зверх квот, закуповується по значно нижчих цінах. Таким чином, при допомозі цінового механізму забез­печується фінансування сільськогосподарського виробника як за рахунок бюджету, так і за раху­нок споживача, платника податків, стримується проникнення на внутрішній ринок ЄС виробників, які знаходяться у більш сприятливих умовах ви­робництва, де нижча собівартість продукції.

 

« Содержание


2


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я