Світовий досвід підтримки сільського господарства і українські реалії
Б.Я. Кузняк
Вступ. Підтримка і регулювання державою сільськогосподарського виробництва здійснюється в усіх високо розвинутих країнах. Це обумовлено, по-перше, самою специфікою галузі, де економічний процес виробництва тісно переплітається з природнокліматичними умовами, які не є стійкими, що часто створює потребу у додаткових коштах для усунення їх негативних наслідків. По-друге, тут доходи не збігаються з витратами виробництва, а гроші надходять від продажу продукції лише після збору урожаю. По-третє, держава не може допускати різкого коливання цін на продовольчі товари, зокрема у сторону їх підвищення, оскільки вони є продуктом першої необхідності. По-четверте, держава повинна компенсувати фермерам частину їх витрат, з метою підвищення їх доходів до рівня інших домогосподарств, щоб гарантувати виробництво необхідної кількості продовольства.
Підтримка і регулювання державою сільського господарства здійснюється за допомогою економічних і фінансових механізмів, які відрізняються між собою, що обумовлено національними особливостями ведення сільського господарства,
© Кузняк Б.Я., 2010.
рівнем розвитку продуктивних сил, місцем країни на світовому аграрному ринку та іншими факторами.
Основним завданням державної підтримки і регулювання сільськогосподарського виробництва є:
- створення продовольчої безпеки в країні з метою забезпечення населення достатньою кількістю продукції по доступним цінам;
- одержання необхідного прибутку виробниками сільськогосподарської продукції для подальшого ведення виробництва;
- підвищення продуктивності сільського господарства шляхом запровадження науково-технічного прогресу, раціоналізації виробництва, максимального використання усіх його факторів.
Для цього держава регулює кількість і якість виробленої продукції, заохочує у спеціалізації і кооперуванні виробництва, розвитку вертикальної інтеграції. У функції держави входить також комерційне, кредитне, ветеринарне обслуговування, здійснення соціальної політики на селі. Основними напрямками державної підтримки сільськогосподарського виробництва є: цінове регулювання продукції; пряме субсидування сільського господарства; фінансово-кредитне забезпечення; податкове регулювання.
Цінове регулювання сільськогосподарської
продукції здійснюється з метою забезпечити стабільність доходів фермерам для ведення розширеного відтворення, виробництва потрібної кількості і якості продукції для населення, недопущення різкого коливання цін, їх доступність, рівновагу галузей, які пов'язані з сільським господарством. Наприклад, у США введено «паритетний індекс цін» на продукцію, який протягом більше 100 років контролюється державою. Моніторинг ведеться по всій номенклатурі продукції [14, с. 12].
Регулювання цін передбачає встановлення верхніх і нижніх або тільки нижніх рівнів коливання цін і підтримання індикативної (цільової) ціни. А оскільки такі ціни не стримують зростання обсягу виробництва продукції, то держава здійснює її квотування для недопущення перевиробництва. Цінове регулювання розповсюджується не лише на внутрішній, але і на зовнішній ринок з метою захисту вітчизняного товаровиробника від зовнішніх конкурентів, де існують більш сприятливі умови для сільського господарства. Так, Європейський Союз (ЄС) розробив єдину сільськогосподарську політику, де головним інструментом захисту внутрішнього ринку є митні збори і компенсаційні платежі; а також виплати з метою вирівняти різницю між високими внутрішніми і низькими зовнішніми цінами. Передбачено також експортні субсидії, які дають можливість вивозити європейським країнам сільськогосподарську продукцію на світовий ринок. З метою обмеження обсягу виробництва сільськогосподарської продукції країни ЄС застосовують квотування закупівлі зерна, молока, рапса, цукру, бавовни, соняшника і других продуктів по гарантованих цінах. Продукція, вироблена зверх квот, закуповується по значно нижчих цінах. Таким чином, при допомозі цінового механізму забезпечується фінансування сільськогосподарського виробника як за рахунок бюджету, так і за рахунок споживача, платника податків, стримується проникнення на внутрішній ринок ЄС виробників, які знаходяться у більш сприятливих умовах виробництва, де нижча собівартість продукції.
» следующая страница »
1 23 4 5 6 7 8