В. Мокряк та Е. Мокряк [9, 10] у своїх роботах запропонували оптимальні механізми взаємодії інтересів основних суб' єктів корпоративного підприємництва. Крім цього, були досліджені можливі варіанти ефективного забезпечення соціальної відповідальності корпорацій.
Аналіз цих та інших публікацій, існуючої законодавчо-нормативної бази дав можливість зробити наступні висновки:
- результати діяльності акціонерних товариств свідчать про наявність значних резервів використання акціонерної форми власності в економіці України;
- існуючі нормативно-правові документи з корпоративного управління недостатньо чітко регламентують відносини між акціонерами та керівництвом акціонерних товариств;
- досі ще не розроблено ефективного механізму внутрішнього регулювання і контролю взаємовідносин між акціонерами та керівництвом корпорації.
Метою статті є уточнення деяких положень щодо забезпечення рівноправних відносин між акціонерами та керівництвом акціонерних товариств, які б забезпечували повну відповідальність менеджерів перед власниками корпорації за результати діяльності товариства та задоволення потреб акціонерів.
Результати проведених досліджень. Вивчення правових положень щодо акціонерних товариств та аналіз наявних публікацій дали можливість виявити деякі загальні проблеми, які суттєво знижують ефективність функціонування цієї форми господарських товариств.
Нинішня редакція Закону «Про господарчі товариства» формувалась, починаючи з 1991 року. За цей час до закону було внесено більше двадцяти поправок, які, звичайно суттєво його покращили, однак повністю усунути недоліки не змогли.
В Законі «Про господарські товариства» нечітко прописані відносини між акціонерами та виконавчим органом акціонерного товариства. Зокрема, практично не забезпечено захист дрібних акціонерів від зловживань з боку акціонерів, які володіють контрольним пакетом акцій. В цьому контексті акціонерне законодавство в державах з перехідною економікою має встановлювати жорсткі правила, спрямовані на захист дрібних акціонерів. Це буде сприяти зменшенню ризику «експропріації» зовнішніх інвестицій керівництвом компанії, або великими акціонерами, наприклад, за рахунок прийняття вимоги, згідно з якою можна випускати чи купувати акції лише за ринковою ціною.
Існуюче законодавство слабко захищає закриті акціонерні товариства від їх поглинання чи рейдерського захоплення великими компаніями, особливо в умовах правового нігілізму. Цьому сприяє також положення закону, згідно з яким акціонерне товариство має право за рішенням акціонерів окремі його положення
змінювати чи доповнювати без забезпечення необхідного їх узгодження з відповідними контролюючими органами, що також обмежує права дрібних акціонерів.
Закон України «Про акціонерні товариства» практично не визначає засоби судового захисту права при порушенні його положень. Відповідні норми права є лише одним з аспектів ефективного законодавства про акціонерні товариства. Не менш важливими є також положення про засоби судового захисту у випадку порушення положень закону. В Україні спеціалісти в галузі юриспруденції і бізнесу лише починають звикати до загальновизнаних механізмів судового захисту акціонерних товариств. Тому особливо важливо чітко і конкретно викласти в законодавстві наслідки, до яких призводить порушення його положень, і не покладатись на загальні принципи права, які можуть бути недостатньо дієвим засобом правового захисту.
Крім того, законодавство повинне передбачати наслідки здійснення акціонерним товариством угоди з третьою стороною з порушенням внутрішнього порядку управління, передбаченого Законом «Про акціонерні товариства», або положень його статуту. Такі угоди повинні визнаватись недійсними лише у випадку серйозних порушень передбаченого порядку, коли треті сторони несумлінно виконували свої обов' язки. Керівництво акціонерного товариства не повинне мати можливість свою неспроможність належним чином виконати передбачену процедуру використати як підставу для розірвання угоди.
» следующая страница »
1 2 34 5