2) умови й обмеження, дія яких короткочасна і носить кон' юнктурний характер.
Відповідно до цього поділу до першої групи
слід віднести природно-кліматичні і соціальні умови; наявність і ступінь розробленості сировинної бази; водно-ресурсний потенціал держави; транспортну мережу; стан розвитку паливно-енергетичного комплексу; трудові ресурси, тобто кадрове забезпечення галузі, і таке інше.
До другої групи віднесемо політичні умови; транспортабельність окремих видів продукції, сировини, напівфабрикатів; попит на окремі види продукції; стан та можливості утилізації побічних відходів виробництва; використання та переробка вторинної сировини, ціновий фактор.
Таким чином, аналізуючи територіальну організацію хімічної та нафтохімічної промисловості, необхідно в першу чергу вивчити і проаналізувати визначальні фактори як в галузевому, так і регіональному аспекті.
Особливості визначеного регіону обумовлюють специфіку впливу та поєднання різних факторів і умов, і визначають пріоритетність розвитку основних галузей хімічного комплексу в умовах розвитку ринкової економіки.
Розвиток промислового комплексу Київської області - динамічний й багатогранний процес. До природних факторів даної області відносяться природні умови (клімат, рельєф) і природні ресурси (мінерально-сировинні, енергетичні, водні, земельні).
Кількісним виразом природних умов та різних видів природних ресурсів, що складають групу природних факторів, є природно-ресурсний потенціал. Природно-ресурсний потенціал хімічної та нафтохімічної промисловості визначається як сукупність усіх відомих на цей час видів природних ресурсів, які можуть бути використані для виробництва хімічної продукції. Основу природно-ресурсного потенціалу розвитку хімічної та нафтохімічної промисловості регіону, як складової частини промислового комплексу країни, складають сировинні ресурси. Сировинна база хімічного комплексу широка і різноманітна, при цьому багато видів сировини взаємозамінні, що досить вигідно з економічної точки зору.
Загальна характеристика мінерально-сировинної бази для промисловості характерна і для галузей хімічної та нафтохімічної промисловості.
Мінерально-сировинні ресурси є важливим фактором формування галузевої, функціональної і територіальної структур. В Київський області представлено понад 16 видів відомих в Україні корисних копалин, є невеликі поклади торфу і ресурси будівельних мінеральних матеріалів (граніти, гнейси, каолін, глина, кварцові піски). Таким чином, більша частина підприємств хімічного комплексу працюють на привозній сировині, а це обумовлює значну сировинну залежність. Наприклад, імпорт хімічних штапельних волокон у 2007 р. становить 83779,6 тис. дол. США. Отже, вплив сировинного фактора на розвиток і розміщення хімічної та нафтохімічної промисловості визначеного регіону відбувається, в першу чергу, через тісні міжгалузеві та внутрішньогалузеві зв'язки.
В той же час принципове значення в територіальній організації підприємств хімічної промисловості відіграє водний фактор. Сучасні хімічні підприємства є великими споживачами води, в тому числі чистої, і одночасно є одним з основних джерел забруднення водоймищ. Вода споживається на технологічні цілі та для охолодження теплообмінних апаратів. В умовах дефіциту водних ресурсів в Україні, особливо у східних і південних областях, чинник водозабезпечення є одним з вирішальних при розміщенні хімічних підприємств [2, с. 11]. Роль водних ресурсів і екологічних факторів набирає особливого значення у зв' язку зі зростанням навантаження на природне середовище, як наслідок господарської діяльності людини.
Так, водні ресурси Київської області представлені густою річковою мережею (177 річок) і відрізняються комплексним характером використання. Найважливіша водна артерія - Дніпро, його притоки - Тетерів, Прип'ять, Ірпінь, Рось, Десна і Трубіж. Найбільшими споживачами водних ресурсів серед хімічних підприємств регіону виступають підприємства з виробництва пластичних мас і полімерних матеріалів, хіміко-фарма-цевтичні підприємства.
» следующая страница »
1 2 34 5 6