Слід зазначити, що в межах Полтавського регіону формуються досить полярні за цільовим спрямуванням розвитку промислово-фінансові угрупування (перш за все на досягнення високого рівня прибутковості), особливостями залучення, використання та перерозподілу капіталу, територіальних ресурсів розвитку, які лише формально пов' язані з територією, на якій функціонують, але не мають з нею юридичного зв'язку. Такі підприємства, прив' язані до глобальних ринків, в умовах кризи стають факторами підвищеного ризику з точки зору стабільності соціально-економічних процесів розвитку регіону. З урахуванням викладеного досить цікаво порівняти товарну структуру зовнішньої торгівлі регіону, яка свідчить про те, що його сучасне господарство має яскраво виражену сировинну орієнтацію експорту й імпорту У 2007 р. у складі експорту на мінеральні продукти припадало 50,3%, у складі імпорту - відповідно 72,3%, при цьому зростає залежність регіону від ввезення продукції тваринного походження, зменшується імпорт продукції рослинного
походження, готової харчової продукції. Зміни під впливом світової фінансово-економічної кризи тенденцій на світових товарних ринках, на які був орієнтований господарський комплекс регіону, викликали масштабне скорочення обсягів як експорту, так і імпорту - майже вдвічі.
Не менш важливою проблемою є визначення оптимальної моделі інноваційного розвитку регіону з урахуванням системи регіональних факторів впливу, що у сукупності визначають риси регіональної інноваційної системи, комплексність розвитку регіональної інноваційної інфраструктури. Це питання стає принципово важливим, оскільки кожний регіон є специфічним, має притаманні саме для нього особливості інноваційного розвитку, сформований інноваційний потенціал. Проте практика свідчить, що не лише наявний потенціал регіону є умовою його інноваційної активності, а, перш за все, чітке розуміння стратегічних перспектив розвитку та системний управлінський вплив щодо їх реалізації.
Висновки. Сучасні проблеми розвитку регіонів України породжені не стільки характером прояву світової фінансово-економічної кризи в національних межах, скільки відсутністю продуманої стратегії реформ, де мали б бути відображені загальні закономірності розвитку господарського механізму з урахуванням специфіки економіки України та її регіональних складових. Загальновідомо, що будь-яка теоретична концепція не працює без конкретної практики господарювання, водночас відсутність концепції розвитку породжує ситуацію хаосу. У цьому контексті зазначимо, що ефективність господарського механізму визначається синхронністю змін усіх його складових: фінансування, ціноутворення, оподаткування тощо. Отже, реформування економіки має носити комплексний характер. Певний запас міцності повинна мати нормативно-правова база, що регламентує діяльність усіх суб 'єктів господарювання, визначає правовий зміст відносин «держава -регіон - територіальна громада - бізнес». Разом з тим, нормативно-правова база за своєю природою є інституціональним забезпеченням господарських перетворень та має відображати новий соціально-економічний зміст відносин у правових нормах. Саме на це були спрямовані Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про стимулювання розвитку регіонів», Концепція державної регіональної політики, Державна стратегії розвитку регіонів до 2015 р. та ін. Численні зміни і доповнення до щойно ухвалених документів свідчать або про їх недосконалість, відсутність чіткої юридичної регламентації тих або інших аспектів реформування, або про відсутність умов їх повноцінної реалізації.
В умовах посилення впливу світової фінансово-економічної кризи на розвиток регіонів та країни в цілому надзвичайної актуальності, на наш погляд, набувають такі механізми досягнення комплексного розвитку регіону:
» следующая страница »
1 ... 3 4 5 6 7 89