На жаль, не набув достатнього розвитку й ком
плекс соціально значимих галузей (харчової та легкої), хоча саме цей сегмент має надавати певну стабільність розвитку промисловості регіону в цілому, оскільки безпосередньо пов' язаний з досить містким внутрішнім ринком області, має бути орієнтованим на потреби населення з огляду на рівень його платоспроможності та сформований виробничий потенціал. Оцінка стану продовольчого ринку регіону свідчить, що сформована структура і масштаби виробництва сільськогосподарської продукції недостатньо враховують продовольчі потреби населення регіону. У той же час кон' юнктурні коливання на світовому ринку сільськогосподарської продукції разом з іншими чинниками можуть суттєво вплинути на кінцеві результати діяльності аграрних підприємств (особливо експортоорієнтованих) та спровокувати кризові явища у розвитку аграрної сфери навіть в умовах досягнення високих результатів господарювання. Внутрішній продовольчий ринок лише частково представлений продукцією регіону. Наприклад, у 2007 р. у Полтавському регіоні у розрахунку на душу населення було вироблено: яловичини і телятини свіжої та замороженої 9,7 кг, свинини свіжої та замороженої - 9,2 кг, ковбасних виробів - 15,7 кг, молока обробленого, рідкого - 20 кг, масла вершкового - 3,5 кг та ін. Зміни у структурі витрат на виробництво сільськогосподарської продукції у сільськогосподарських підприємствах Полтавської обл. у 1990 р. та 2007 р. свідчать про порушення відтворювальних процесів у розвитку сільського господарства регіону, що неминуче супроводжується погіршенням умов життя сільського населення.
Таким чином, безумовно об' єктивний процес зміни пропорцій у розвитку господарства Полтавського регіону, який має забезпечити конкурентоспроможність регіону в цілому, на жаль, супроводжується розбалансуванням регіональних ринків та деформацією ринку праці, зміною регіональної продуктивності праці. Сучасні параметри розвитку регіональних галузевих комплексів, на жаль, зумовлюють низький рівень комплексності господарства і розбалансування природо-господарської системи в цілому, не сприяють пропорційному розвиткові та загальній цілісності регіону, а також знижують його соціально-економічну й соціально-екологічну усталеність. Отже, пріоритетними напрямками розвитку господарства регіону залишаються підвищення конкурентоспроможності продукції, збільшення обсягів інвестицій у ключові галузі промисловості, сприяння створенню та впровадженню інновацій, розвиток інноваційної інфраструктури регіону, підтримка розвитку малого та середнього бізнесу. Водночас це потребує упорядкування ринкового простору для товаровиробників, створення гарантій захисту капіталу і доходів інвесторів, створення сучасного інформаційного простору з сучасною інфраструктурою.
Іншою, не менш важливою, є проблема комплексного використання територіальних ресурсів, розв' язання якої потребує створення умов для найбільш повного, економічно виправданого використання наявних регіональних ресурсів розвитку та, у кінцевому підсумку, забезпечення ефективності виробництва, зростання обсягів виробленої продукції, зниження собівартості продукції, скорочення витрат на створення валового регіонального продукту. У сучасних умовах оцінка комплексності використання територіальних ресурсів (не лише сировини) має включати оцінку економічної, екологічної, соціальної результативності їх залучення до господарювання.
У цьому контексті найгострішою є ситуація із застосуванням найціннішого в регіоні - потенціалу земельних ресурсів. Полтавські чорноземи наприкінці ХІХ ст. стали об' єктом ретельного дослідження під час експедиції вченого ґрунтознавця В. В. Докучаєва, в складі якої розпочав свою наукову діяльність В.І. Вернадський (1883-1884 рр.). Отримані більше століття тому наукові результати й сьогодні є основою досліджень з вивчення зміни якісних і кількісних параметрів складу ґрунтів, впливу антропогенної діяльності на земельний потенціал Полтавського регіону. Результатом надмірного залучення земельних ресурсів сільськогосподарського виробництва, порушення технологій використання ґрунтів та організації сільськогосподарського виробництва стали погіршення стану і родючості ґрунтів, втрата земельного потенціалу як основного ресурсу територіального розвитку. Важливими завданнями з організації раціонального землекористування має стати низка заходів: удосконалення законодавчо-нормативної бази з земельних питань; створення банку даних щодо земельного потенціалу району на основі проведення обстежень із родючості ґрунтів; визначення малопродуктивних земельних ділянок з метою їх подальшого застосування для розвитку виробничої та ринкової інфраструктури; посилення контролю з боку органів місцевого самоврядування і місцевих громад до збереження та раціонального використання земельних ресурсів; дотримання екологічної безпеки сільськогосподарської діяльності й забезпечення розширеного відтворення родючості ґрунтів; посилення контролю за дотриманням земельного законодавства всіма суб' єктами землекористування; визначення перспективних напрямів
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9