- кожний регіон як складна система має влас
ний потенціал розвитку, набір конкурентних переваг та можливостей, обмежень та загроз розвитку, бар' єри та перешкоди розвитку (економічні, соціальні екологічні та ін.), що визначають його привабливість і особливості траєкторії розвитку, яка має нелінійний характер;
- дія складових комплексної системи регіону не обмежується його адміністративними кордонами, що ускладнює не лише визначення результативності функціонування регіону та рівня його комплексності, а й керованість цієї системи в цілому;
- інноваційний розвиток регіону за своєю природою є результатом взаємодій усіх його складових (комплексної системи) та є проявом високого рівня самоорганізації.
Особливості регіону як складної комплексної системи визначаються перш за все практикою господарювання, специфікою господарського механізму (умовами його реалізації на регіональному рівні), інформаційним потенціалом розвитку й ефективністю управління його використанням, адекватністю наукового забезпечення регіонального розвитку, рівнем розвитку людського потенціалу, інфраструктури. Разом з тим дослідження показують, що на основі узагальнення основних характеристик розвитку регіонів країни можна визначити основні моделі розвитку, що значно спрощує завдання управління. За сучасних умов, коли регіон має обмежені важелі впливу на перебіг економічних процесів, а його економічні суб' єкти входять до відтворювальних циклів різного ієрархічного рівня (локальний -регіональний - національний - міжнародний - глобальний), методологічно важливим є розуміння комплексності розвитку регіону як форми прояву тих або інших процесів, як певного результату сукупності дій з боку державних і регіональних органів влади. Практичне застосування такого підходу потребує зміни ролі та змісту діяльності регіональних органів влади, формування такої моделі управління розвитком, реалізація якої дасть змогу здійснити цілі розвитку регіону як комплексної системи, створити відповідну систему впливів, спрямовану на попередження негативних проявів розвитку.
Оцінка тенденцій і особливостей розвитку Полтавського регіону за останні майже три десятки років, нагромаджений аналітичний матеріал, здійснення ряду наукових досліджень з позицій комплексності та системності його розвитку, оцінка відповідності між визначеними цілями і напрямами, заявленими у Стратегії його розвитку до 2015 року [7], та реаліями сьогодення, свідчать про виникнення і загострення низки проблем, що потребують негайного розв' язання.
Перш за все, мова йде про зміну пропорцій у розвитку складових регіонального господарського комплексу регіону. Сформована спеціалізація господарства має забезпечувати гармонійну інтеграцію регіону у національну та світову господарську системи, відповідність структурно-динамічних зрушень бажаним уявленням про його розвиток у цілому (стратегічна мета і пріоритетні напрями розвитку). На жаль, для Полтавської області залишається характерною певна інерція галузевої спеціалізації та стратегії реструктуризації господарського комплексу, недостатня галузева диверсифікація більшості населених пунктів регіону.
Слід відмітити, що крім різкої зміни умов фінансування промисловості регіону з вересня 2008 р. під впливом світової фінансової кризи, існували й певні внутрішні передумови різкого погіршення ситуації на кінець 2008- початок 2009 рр. По-перше, у Полтавській області протягом 2000-2007 рр., навіть в умовах пожвавлення економічної кон' юнктури, зберігалася значна частка збиткових підприємств (у 2002 р. - 42,8%, у 2007 р. -32,8%, на початок 2009 р. - майже 40%). Подруге, основні макроекономічні показники розвитку регіону знаходяться у прямій залежності від результативності діяльності однієї-двох галузей, кількох великих підприємств. Зокрема, загальна динаміка промисловості області традиційно визначалася високими темпами зростання обсягів металургійної промисловості, орієнтованої переважно на зовнішні ринки збуту, а також стабільністю розвитку нафтопереробної галузі, динаміка якої залежить від зміни умов на зовнішніх ринках сировини, розвитку експортно-імпортних відносин між основними постачальниками та споживачами. По-третє, певне зростання обсягів виробництва не супроводжувалося суттєвими зрушеннями у продуктивності праці, матеріаломісткості, енергомісткості, що є результатом низької інноваційної активності промисловості регіону, а також визначило певну деформацію структури експор-ту-імпорту. По-четверте, так і не були створені передумови пожвавлення інноваційної активності регіону: якщо у 2000 р. у промисловості області було 71 інноваційно активне підприємство, то у 2007 р. - лише 42, не змінилася кардинально ситуація й у 2008 р. Такі обставини не сприяли підвищенню конкурентоспроможності промислового виробництва, а у поєднанні з дією чинників загальнодержавної економічної кризи призвела до істотного скорочення обсягів промислової продукції на початок 2009 р.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8 9