Запропонований підхід до комплексності розвитку регіону передбачає відповідне розуміння його сутності як складної динамічної системи, передумови, фактори та принципи розвитку якої мають бути між собою збалансованими і закладати позитивні процеси відтворення в економічній, соціальній та екологічній сферах. Отже, однією з проблем досягнення комплексності розвитку району є збалансованість і стабільність. У свою чергу щодо поняття «збалансованість» серед науковців існують різні точки зору. Його розглядають, наприклад, як один з аспектів досягнення комплексності розвитку регіону, що поєднує внутрішньовиробничий, виробничо-демографічний, соціально-виробничий, виробничо-природний та інші види взаємодії, чим обумовлюється його діалектичний зв' язок з поняттям «стабільність» [4, с. 80]. Отже, збалансованість - це процес відтворення певних пропорцій, що забезпечує стабільність з метою прогресу. Оцінити збалансованість можна лише тоді, коли існує стратегія розвитку регіону як комплексної системи, визначені стратегічні цілі й пріоритетні напрями його розвитку, здійснене оцінювання основних факторів впливу на розвиток для адаптації регіону до зміни середовища розвитку, розроблена система критеріїв і показників (індикаторів, стимуляторів, дестимуляторів). З певним припущенням цей підхід дає можливість звести дослідження комплексності розвитку регіону до визначення певних критеріїв, системи показників та їх виміру, а застосування їх сукупності має забезпечувати об' єктивність інформації щодо комплексного розвитку регіону, повинно стати основою визначення особливостей економічного відтворення регіону і відтворення територіальної громади (узагальнена мета стратегії).
З цієї точки зору потребує розвитку концептуальний підхід до регіону як комплексної складної системи, характерними ознаками якої є множинність, самоналагоджування, взаємодія з системами вищого та нижчого рангу, здатність адаптуватися до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування.
Особливості розвитку регіону як комплексної системи визначаються низкою положень:
- регіон (як система) є інтегрованим у системи більш високого рангу й водночас включає множину підсистем. Усі складові регіону (або - суб'єкти) є самостійними учасниками процесу регіонального розвитку, а невизначеність їх поведінки може суттєвим чином вплинути на дії інших суб' єктів, створити новий, непередбачуваний контекст розвитку регіону;
- за умов, якщо формальні та неформальні цілі розвитку цих підсистем не збігаються з офіційно визначеними цілями розвитку регіону, країни, то виникають так звані „тіньові системи". Отже, в кризових умовах першочерговим є завдання визначення умов, чинників, механізмів, що вносять дисгармонію і відповідний дисбаланс;
- адаптаційні можливості регіону як комплексної системи в цілому визначаються здатністю пристосування до змін умов функціонування його складових;
- поглиблення процесів інтернаціоналізації господарського життя призводить до формування так званої «інтернаціональної моделі поведінки» (сукупності правил та вимог до поведінки суб' єктів господарювання, за умов виконання яких суб' єкти можуть адаптуватися до зовнішнього середовища);
- процес розвитку неодмінно супроводжується виникненням конфліктів інтересів, диспропорцій, жорсткої конкуренції, які в цілому можна розглядати в якості механізмів, що забезпечують рух системи у заданому напрямі, відповідно має відбуватися постійна еволюція системи відносин «держава - регіон - територіальна громада -бізнес»;
- кожний наступний якісно новий рівень комплексності є результатом досягнення певної «межі хаосу» [6], за яким відбувається процес адаптації (перехід від одного стану невизначеності до іншого), що потребує постійного пошуку оптимальних механізмів управління, в т. ч. числі й механізмів самоуправління;
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8 9