Але в будь-якому випадку комплексний розвиток передбачав наукове планування розвитку території та управління нею в напрямі виконання основної народногосподарської функції (спеціалізації), внутрішньої функції (забезпечення господарства й населення) та усунення просторових диспропорцій розвитку.
У сучасному економічному словнику під поняттям «комплексність» (від лат. оошріехш — зв' язок) розуміють повноту, системність, взаємо-пов' язаність аналізу, планування, управління [3].
Вітчизняні науковці-регіоналісти розуміють поняття комплексності як важливу ознаку розвитку продуктивних сил, а комплексний розвиток продуктивних сил розглядають як «заснований на раціональній спеціалізації економічно ефективний тип розвитку продуктивних сил, який характеризується взаємопов' язаністю, пропорційністю, збалансованістю поєднання галузей, виробництв і споживачів в економічному циклі, раціональним ресурсоспоживанням та оптимальною щодо цього територіальною організацією економічної діяльності» [4, с. 77].
У контексті сучасних теорій розвитку регіону та завдань реалізації положень сталого розвитку більш точним є таке тлумачення поняття: «комплексний розвиток господарства регіону - це такий, який включає сукупність видів діяльності, що забезпечують тілесний, інтелектуальний і духовний розвиток територіальної громади та відтворюють і поліпшують середовище її проживання» [5, с. 18]. Погоджуємось з думкою вчених, що у конкретно-регіональному вимірі комплексний розвиток продуктивних сил стає основою ефективного функціонування відтворювальних систем територій різних рангів. Найхарактернішою ознакою понять комплексності та комплексного розвитку є багатовимірність, а оцінка розвитку продуктивних сил регіону через призму цих понять дає можливість в сучасних умовах з' ясувати особливості їх розвитку, забезпечити збалансованість розвитку територій.
Мета та завдання статті: на основі узагальнення теоретичних и методологічних підходів до комплексного розвитку регіону з' ясувати сутність цього поняття, конкретизувати критерії оцінювання комплексності розвитку регіонів, виявити проблеми комплексного розвитку регіонів України на прикладі Полтавської області, оцінити наслідки дії фінансово-економічної кризи на стан регіону, визначити напрями вдосконалення механізмів досягнення збалансованості та стійкості розвитку регіону в нових умовах, що має не лише теоретичне, а й практичне значення при реалізації завдань Стратегії соціально-економічного розвитку Полтавського регіону на довгострокову перспективу.
Виклад основного матеріалу. Кардинальна зміна умов розвитку за останні два-три десятиріччя, що супроводжувалися істотним розширення інформаційних ресурсів, зростанням обсягу знань щодо організації соціально-економічних процесів разом з поглибленням спеціалізації регіонів висуває вимоги до оцінювання комплексності розвитку регіону та потребує відповідного переходу від оцінювання регіону як комплексу з
обмеженою сукупністю явищ, суттєвих для процесу пізнання чи дослідження складу комплексу, якісного оцінювання його окремих складових до його повної всебічної характеристики в цілому, що відповідає завданням сталого розвитку. Відповідно до критеріїв оцінювання комплексності розвитку регіону поряд з економічними, соціальними, екологічними мають бути й критерії збалансованості, пропорційності, стійкості, керованості. Важливими ознаками комплексного розвитку регіону в сучасних умовах є системність, структурованість та ієрархічність господарства, розвиненість мережевих зв' язків між основними складовими території, забезпеченість процесу виробництва і розвитку виробничої, соціальної, ринкової інфраструктури, пропорційність розвитку ком-плексоутворюючих елементів, що в сукупності визначають такі важливі риси розвитку регіону, як самозабезпеченість, самоорганізація, саморе-гульованість, перетворення регіону в цілісну відтворювальну систему, яка включає економічну, соціальну, екологічну підсистеми.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9