Незалежність центрального банку як головний чинник його діяльності

Саме порушення, пов'язані з власними інтересами деяких керівників центральних банків, швидше за все стають предметом громадського обговорення та критики й можуть суттєво підірвати авторитет центрального банку. І вони змушують керівників центро-банків іти на неприпустимі компроміси з принципових питань для того, щоб одержати підтримку виконавчої влади.

Перевищення доходів центрального банку над видатками нерідко стає причиною спроб втручання влади в його діяльність. У більшості країн ці кошти повністю чи переважно перераховуються до державного бюджету і розмір перерахованої частки постійно збільшується. При цьому влада зацікавлена в отриманні додаткових сум. Зростання перевищення доходів над видатками центрального банку може досягатися неформальними заходами влади, а саме:

— скороченням його витрат;

— підштовхуванням банку до роботи на відкритих ринках з метою не лише їхнього регулювання, але й отримання доходу, хоча прибуток не є метою діяльності центрального банку;

— зміною порядку обліку активів банку тощо. Скорочення витрат центрального банку має природні межі,

пов'язані з забезпеченням нормального виконання ним своїх завдань і функцій, необхідністю удосконалення застосованих банківських технологій, створенням конкурентоспроможних умов оплати праці працівникам банку та іншими чинниками. Однак найбільший

одночасний ефект влада може отримати від зміни порядку обліку золотовалютних резервів. Адже більшість центральних банків враховують у своїх балансах золотовалютні резерви за мінімальною вартістю, маючи таким чином величезні приховані резерви, що сприяє високій стійкості національної валюти. Такі спроби є навіть у країнах із високим рівнем фінансової культури і традиціями незалежності центрального банку. Так, у 1997 р. влада Німеччини вимагала від Бундесбанку переоцінити не лише валютні резерви, але й золотий запас. Проте Бундесбанк відхилив цю пропозицію, що підтвердило його незалежний статус.

Основною світовою тенденцією є розширення незалежності центрального банку і її законодавче закріплення за ним. Дана тенденція спостерігається й у країнах, які досягли стійкого високого фінансово-економічного стану, й у державах, які лише йдуть до цього. Для перших розширення незалежності центрального банку є засобом підвищення стійкості фінансової системи за можливого виникнення труднощів. Для інших — це засіб досягнення стабільної ситуації у фінансовій сфері шляхом створення механізмів саморегулювання у фінансовій та банківській системах.

 

Література

1. Поляков В.П., Московкина Л.А. Структура и функции центральных банков. Зарубежный опыт : учебное пособие. — М. : ИНФРА-М, 1996. — 192 с.

2. Банковская система России: Настольная книга банкира. — Кн. 1. — М. : ТОО Инжинирингово-консалтинговая компания "ДеКА", 1995. — 688 с.

3. Нгуен-Хак Т. Банковская система Вьетнама // Ди Банк. — 1996. — № 5. — С. 274—279.

4. В Австрии принят новый закон о центральном банке // Нойе Цюрхер Цай-тунг. — 1998. — 11 февраля.

5. Кранистер В. Австрийский национальный банк // Деньги и кредит. — 1991.

— № 7.

6. Германия: отношения между центральным банком и правительством // Исследования для Конгресса США. — 1991.

7. Швейцария: отношения между центральным банком и правительством // Исследования для Конгресса США. — 1991.

8. Банк Франции. История, организация, роль: Координация технического сотрудничества : 2-е изд. — 1993.

9. Вербер М. Банковская тайна в Германии // Ди Банк. — 1996. — № 2. — С. 84—90.

 

« Содержание

 ...  8


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я