На сьогодні регулювання інформаційного забезпечення ринку щодо якості та своєчасності інформації від позичальників (емітентів) та рейтингових агентств як професійних оцінювачів рівня ризику та посередників інформаційних потоків повинно стати прерогативою політики держав, запорукою встановлення стабільності на фінансовому ринку; зменшення частки непрозорих схем перерозподілу позичкових ресурсів та гарантування їх повернення.
У ході безпосередньої підготовки до випуску боргових інструментів на зовнішніх ринках складається проспект емісії - основний інформаційний документ, у якому описується суть трансакції, діяльність емітента, а також ризики, пов' язані з відповідними фінансовими інструментами. Перелік інформації, формат, опублікування та межі розкриття інформації, а також інші положення, що стосуються проспекту емісії, визначаються Постановою Європейської комісії від 29.04.2004 р. № 809. У ній, зокрема, наводиться мінімальний перелік інформативних документів про емітента та фінансові інструменти, додаткової інформації залежно від типу фінансового інструменту та схеми запозичення. До мінімальної інформації у проспекті емісії належать дані про застереження або "фактори ризику" - специфічні умови діяльності емітента, які повинні враховуватися при оцінці ринкового ризику, прийнятті інвестиційного рішення та можуть призвести до збитків за такою інвестицією; параметри випуску (тип фінансового інструменту, законодавча база, валюта, права тримачів, ставка до-ходності, терміни сплати, застереження щодо торгівлі, оподаткування); умови випуску (сума випуску, термін залучення коштів, мінімальна та максимальна суми заявки, план розміщення та потенційні категорії інвесторів, приблизна ціна продажу, дані про організаторів, андерайтерів та платіжних агентів), кредитні рейтинги емітента та випуску. Крім того, включається інформація про напрями використання чистої суми залучених коштів, зменшеної на комісії та платежі, пов' язані з випуском, але з включенням певних витрат; також наводиться інформація про активні операції з пов'язаними особами.
Для кредитних угод з емітентами та позичальниками з країн, що розвиваються, ризик яких вважається підвищеним (спекулятивним), характерне включення додаткових умов, які обмежують можливості самостійного розвитку та неузгоджуваних рішень, що можуть мати матеріальний вплив на результати діяльності, - ковенанти. Виконання цих умов потребує додаткових витрат на організацію внутрішнього аудиту. До типових ковенант належать такі: фінансові ковенанти (достатність капіталу відповідно до рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду та за вимогами НБУ і відповідний мінімальний розмір капіталу, певний рівень міжнародного рейтингу, дотримання економічних нормативів НБУ); застереження (заборона передання права вимоги за кредитами, заборона взаєморозрахунків, відсутність будь-яких санкцій, заборона на реорганізацію установи з наступними матеріальними наслідками); обмеження щодо управління активами; інформаційні вимоги щодо достовірності даних про фінансовий стан та розвиток, а також офіційне підтвердження відсутності події дефолту.
На завершальному етапі угоди проводяться опитування керівництва банку за двома напрямами: фінансові результати діяльності та організація корпоративного управління з метою підтвердження інформації в проспекті емісії, аналізу фінансової стійкості та надійності системи внутрішнього контролю банку [3].
Підвищені вимоги до якості та переліку розкриття інформації українськими банками при залученні ресурсів на міжнародних ринках капіталу насам
перед зумовлені, як уже зазначалося, високим рівнем ризику України та чутливості його оцінки до впливу негативних факторів на розвинених ринках. Потреба у відповідній інформації пояснюється необхідністю встановлення справедливої ціни та оптимального рівня доходності фінансового інструменту, особливо для позичальників, які виходять на міжнародні ринки вперше. Вдосконалення інформаційних потоків від українських банків має здійснюватися щодо повноти та своєчасності оприлюднення фінансової звітності, інформації про акціонерів, власників істотної участі в капіталі банку, відповідності принципам корпоративного управління. Позичкова діяльність на зовнішніх ринках капіталу у свою чергу спонукає банки до більшого рівня прозорості діяльності, в тому числі: рекласифікації фінансової звітності за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку поряд із національними стандартами, приведення діяльності у відповідність до найкращої банківської практики та вимог фінансового моніторингу, використання законних і прозорих схем фінансування, а також відмови від обслуговування фінансових потоків тіньової економіки. Високий рівень транспарентності банку обумовлює його відповідальність перед інвесторами та кредиторами як на міжнародному, так і на внутрішньому ринку. Опосередковано результатом інформаційної транспарентності банку може стати впровадження світових стандартів якості на внутрішньому ринку фінансових послуг та збільшення попиту на фінансові інструменти банку.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67