Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" було роздержавлено державну систему книгороз-повсюдження. Іншим директивним документом, Указом Президента України від 31.01.92 р. №70 "Про комерціалізацію державної торгівлі і громадського харчування", книжкова торгівля була прирівняна до загальної торгівлі. Але оскільки книжкова продукція в процесі реалізації не витримувала конкуренції з іншими товарами, то місцеві органи влади почали перепрофільовувати книжкові магазини і виселяти їхні колективи із займаних приміщень. Книга -це специфічний продукт, її не можна рівняти з іншими товарами, тим паче в кризовий період. Державними діячами ця книжкова специфіка не була врахована. Така політика призвела до значного зменшення кількості книгарень.
За інформацією Держкомтелерадіо, в сучасних умовах до складу мережі книгорозповсюдження входять близько 900 підприємств, враховуючи і приватних підприємців, які займаються реалізацією книжкової продукції зі столиків та яток. Основна кількість підприємств розташована у містах і в обласних центрах, при цьому в окремих районних центрах вони взагалі відсутні. До існуючих проблем додається недостатній асортимент книг, представ
лених у книжкових крамницях, відсутність кваліфікованих фахівців книгоро-зповсюдження та відповідного програмного забезпечення для ведення обліку друкованої продукції, слабке інформаційне забезпечення функціонування книжкового ринку, насамперед, електронними ЗМІ. Ліквідація єдиної системи книгорозповсюдження призвела до проблем з бібліотечними колекторами, що поповнювали фонди публічних, шкільних, відомчих бібліотек [38; 39].
Крім того, в Україні відсутні оптові фірми і дистриб'юторські компанії, які б охоплювали територію всієї країни. Нараховується близько ста невеликих оптових фірм, з яких десять реалізують понад десять тисяч назв книг з річним оборотом 1 млн євро.
Наразі починають розвиватися альтернативні способи розповсюдження книжкової продукції: через супермаркети, книжкові кіоски та клуби, поштові каталоги, інтернет-ресурси. Інтернет-технології доповнюють традиційні способи поширення книжкової продукції і у великих містах набувають з кожним роком дедалі більшої популярності.
Руйнація системи книгорозповсюдження негативно вплинула на функціонування книговидавничої справи в Україні, значно обмеживши можливості збуту книжкової продукції і уповільнивши розвиток галузі.
4. Технічна база галузі.
Розвиток книговидавничих технологій, нових видів матеріалів, вимог до швидкості та якості поліграфічного виконання ставлять нові завдання перед поліграфістами, стимулюють їх якнайефективніше використовувати свої трудові, фінансові та технічні ресурси. У цьому контексті важливим завданням є технічне переоснащення підприємств.
За інформацією Держкомтелерадіо в Україні на сьогодні функціонує близько 2 тис. поліграфічних підприємств різних форм власності [39]. За даними обстеження ряду поліграфічних підприємств, проведеного автором, можна констатувати, що переважна більшість технологічного обладнання великих поліграфічних комбінатів та підприємств є морально та фізично застарілою. Оновлення технічної бази потребує значних фінансових ресурсів. Поліграфічне обладнання коштує дорого і виготовляється переважно за кордоном. На вітчизняних підприємствах використовується обладнання таких фірм, як Koenig & Bauer AG (рулонні офсетні машини), Heidelberg (офсетні машини), Roland (офсетні машини), Komori (аркушеві офсетні машини), Karat (цифрові офсетні машини), Comexi (флексографські машини).
На прикладі поліграфічних підприємств системи ДАК "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" був проведений віковий аналіз основного технологічного обладнання, а саме: друкарських машин та обладнання для післядрукарських процесів, що показав значну моральну застарілість обладнання. Більша частина виробничого устаткування поліграфічних підприємств, а саме 65,7%, є машини віком від 15 до 30 років. Результати аналізу обладнання за технічним станом свідчать, що більше половини обладнання, а саме 81%, потребують поточного та капітального ремонту [33, с. 106].
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8 9