- звільнення від сплати мита ввезення паперу, поліграфічних матеріалів та поліграфічних носіїв, аудіо- та відеоінформації, технологічного та інженерного обладнання для виробництва продукції засобів масової інформації та книжкової продукції [34].
Таким чином, згідно з вказаним законом не обкладався митом та іншими зборами експорт та імпорт книжкової продукції та періодичних друкованих видань. Був створений сприятливий економічний клімат для книговидавничої діяльності, в першу чергу, за рахунок пільгового оподаткування.
До України ринув потік книжкової продукції з Росії. За різними оцінками, обороти російських видавництв на території України сягають від 350 млн до 500 млн дол. [3].
Книговидавнича галузь Росії змогла досягти значних показників як за кількістю назв книг, так і за обсягами випуску друкованої продукції. У 2007 р. випущено 108791 назв видань загальним тиражем 665682,7 тис. прим. [35, с. 12]. Тобто за дванадцять років з часу прийняття пільгового Закону кількість назв видань зросла у три рази, загальний тираж у півтора рази, випуск книг на душу населення з 2,9 книги до 4,7 [36, с. 4]. Обсяги продажів за результатами 2006 р. за оцінкою найбільшої оптово-роздрібної компанії "Топ-книга" становили близько 2 млрд дол. [37].
У березні 2003 р. Верховною Радою України був ухвалений Закон України "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні", яким з 1 січня 2004 р. вносилися зміни до законодавчих актів з питань оподаткування щодо надання податкових пільг у книговидавничій галузі. Однак фактично діяти він почав лише з 1 липня 2004 р., після прийняття Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік".
На той час книжковий ринок України був уже заповнений імпортною продукцією. Також цим Законом не передбачені пільги для розповсюджувачів книжкової продукції. Для цього необхідне внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які мають звільнити від оподаткування прибуток не лише видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, а й розповсюджувачів книжкової продукції.
Тривала відсутність пільг створила сприятливі умови для заповнення вітчизняного ринку імпортною продукцією і втрати вітчизняними видавцями
своїх позицій. На даний час нормативна база, що регламентує відносини у видавничій сфері, потребує уточнення та удосконалення.
Причому слід враховувати, що пільги у книговидавничій сфері - це не просто фінансові преференції держави. Це фактично державні інвестиції в приріст інтелектуального капіталу, що існує на поточний момент, а також інвестиції в стратегічний розвиток інтелектуального капіталу.
2. Фінансова криза 1990-х.
Безумовно фінансова криза 1990-х років мала визначальний вплив на тогочасний занепад книговидавничої справи. Низька платоспроможність населення, прагнення задовольняти первинні потреби і зниження інтересу до книги у споживачів, переорієнтація капіталу та бізнесу на більш прибуткові сфери, призвели до зниження обсягів продажу книжок, зменшення обігових коштів видавництв та поліграфічних фабрик, сприяли руйнації книготорговельних мереж. Зниження фінансових можливостей поліграфічних фабрик у свою чергу уповільнило оновлення парку технологічного обладнання, впровадження нових технологічних розробок, що призвело до морального та фізичного старіння поліграфічного устаткування, що більш докладно буде окреслено нижче.
3. Руйнація системи книгорозповсюдження.
Важливою складовою видавничої справи є книгорозповсюдження. Мало видати книгу, потрібно ще донести її до читача, доставити у всі куточки країни, щоб вона реалізувала свою інтелектуальну та товарну функцію.
У радянські часи в умовах централізованої системи видання та постачання друкованої продукції діяла єдина державна мережа книжкової торгівлі. За даними Держкомтелерадіо, на той час система налічувала близько 1100 державних книгарень і входила до складу Українського оптово-роздрібного об'єднання книжкової торгівлі "Укркнига". Розгалужену мережу книгарень та кіосків мали також Укоопспілка, "Союздрук", "Військова книга" [38]. Загалом у 1990 р. стаціонарних книгарень налічувалось близько 4 тис. [16, с. 5]. Єдина централізована система книгорозповсюдження охоплювала всю територію України і діяла в чіткому взаємозв'язку з видавцями і поліграфістами.
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8 9