Підсумовуючи викладене вище, можна констатувати, що ситуація, що склалася в Україні, характеризується високим шоковим потенціалом, який досяг пікового рівня в 2009 р. Саме накопичений шоковий потенціал зумовив глибину сучасної економічної кризи, її тривалість та складність подолання. Фундаментальними чинниками такого становища є відсутність істотних структурних і системних зрушень, зорієнтованих на досягнення стратегічних цілей, неефективна структура економіки, застарілість виробничого апарату, що зумовлює низький рівень конкурентоспроможності вітчизняної продукції, нерозвиненість інституцій, політична нестабільність. Пом' якшення дії шоків зовнішнього попиту потребує впровадження ефективних стратегічних заходів, спрямованих на структурну перебудову української економіки та технічну модернізацію виробничої бази, що дозволить збільшити продуктову та ринкову диверсифікацію експорту та підвищити конкурентоспроможність української продукції. Консервація неефективної структури експорту, дві третини якого становить продукція проміжного споживання, а частка високо-технологічної продукції в експорті переробної промисловості коливається на рівні 2-4%, спрямовує країну на периферію економічного розвитку. Важливо усвідомлювати, що без вирішення цієї фундаментальної проблеми Україна продовжуватиме потерпати від кон' юнктурних коливань зовнішніх ринків і ніколи не буде спроможною вийти на траєкторію сталого розвитку. Починаючи з 2005 р., унаслідок відсутності сталих стратегічних орієнтирів щодо розвитку економіки та проведення перманентних виборчих кампаній, в Україні посилювалася споживацька модель розвитку. Запроваджена в ретроспективному періоді економічна політика була непослідовною, зорієнтованою на вирішення поточних проблем усупереч довгостроковим цілям розвитку, без системи належного обґрунтування, узгодження та всебічного прорахунку довгострокових наслідків впровадження прийнятих рішень. Такий підхід не є ефективним, оскільки розвиток за умов перманентних збурень, навіть позитивних, виснажує економіку і звужує її потенціал, не дозволяє застосувати елементи стратегічного планування.
1. Манків Грегорі Н. Mакроекономіка : пер. с англ. - К. : Основи, 2000. - 588 с.
2. Моисеев С.Р. Парадигма оптимальной валютной зоны // Бизнес и банки. - 2000. - № 4. - С. 2.
3. Charles L. Evans David A. Marshall. Fundamental economic shocks and the macroeconomy. Central Bank of Chile Documentos de Trabajo Working Papers N 351, 2005. - 23 c.
4. КондаковН.И. Логический словарь-справочник. - M. : Наука, 1975. - 717 с.
5. Lucas R. Studies in business - cycle theory. - 1981.
6. Ricci A. Luca. A Model of an Optimum Currency Area. IMF WP 97/76. - June. - 1997. - P. 5.
7. Фридмен М. Количественная теория денег. - M. : Эльф пресс, 1996. - 131 с.
8. Maуеr Т. The Structure of Monetarism // Kredit und Kapital (Berlin). - В. 8*. H. 2. - 1975. -Р. 192-196.
9. Brunner K. The "Monetarist Revolution" in Monetary Theory // Weltwirschaftliches Archiv (Tubingen), В. 105. H. 1. - 1970. - Р. 7.
10. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег : пер. с англ. - M. : Гелиос АРВ, 1999. - 352 с.
11. Самуэльсон П. Экономика : в 2-х томах. - M. : Алгон, 1992. - Т. 2, гл. 40, 41.
12. Hicks J.R. Contribution to the Theory of the Trade Cycle. - Oxford : Clarendon Press, 1950.
13. Хансен Э. Экономические циклы и национальный доход. Ч. 1-2. - M. : Экономика, 1997.