Глобалізація аграрних ринків та поява транснаціональних корпорацій зруйнували досконалу конкуренцію, яка нещодавно існувала. Характерною особливістю сучасного світового продовольчого ринку є розвиток транснаціональних продовольчих компаній (ТНПК), які мають національну приналежність, але значну діяльність здійснюють за кордоном.
У другій половині XX ст. під впливом НТП на світовому агропродово-льчому ринку з' явилась кардинально нова агропродовольча продукція - генетично модифікована. Ринок ГМ продукції бурхливо зростає, і кожна держава має визначитись та виробити власну позицію щодо створення, виробництва та використання генетично модифікованої сировини та продукції, що є досить актуальним для України.
Одночасно з розвитком ринку ГМ продукції суттєво збільшується попит на екологічно чисту продукцію, у т.ч. на органічну продукцію. З огляду на сприятливі кліматичні умови України та неможливість використання сучасних технологій (у зв' язку з нестачею коштів у товаровиробників на закупівлю мінеральних добрив та дорогих хімічно синтезованих засобів захисту тварин та рослин, палива для їх внесення) вона має досить значний потенціал для виробництва органічної сільськогосподарської продукції як з метою внутрішнього споживання, так і для її експорту.
У зв' язку з кліматичними змінами, нестабільності цін та інших факторів світова продовольча криза може поглибитись найближчим часом, що призведе до негативних наслідків не лише в країнах з браком продовольства, але й ускладнить зусилля світової спільноти щодо подолання фінансової кризи. Потрібно усвідомити, що для подолання сучасної світової продовольчої кризи недостатньо використовувати лише технічні заходи, такі як продовольча допомога, стабілізаційні фонди тощо. Сучасна глобалізаційна модель розвитку світової агропродовольчої системи, заснована на міжнародному поділі праці, не здатна стабільно функціонувати, уникаючи дисбалансів, що пов' язано з суттєвим впливом природно-кліматичного фактору на виробництво та обіг продовольства, специфікою виробничих циклів, нестійкістю та непередбачуваністю продовольчої кон' юнктури. Переваги отримують лише деякі країни світу, деформаційні процеси проявляються у продовольчих кризах та проблемах голоду, які з часом збільшуються у масштабах.
Необхідно кардинально переглянути і створити нову модель розвитку світової агропродовольчої системи, засновану на взаємній координації з використанням глобалізаційних переваг. Розвинені країни світу мають змінити свою продовольчу політику останніх років та програми з інтенсифікації біопалива. У країнах, що розвиваються, аграрний розвиток має поєднуватися зі стратегією продовольчої безпеки, основними завданнями якої є: 1) забезпечення необхідної кількості продовольства за рахунок власного виробництва; продовольчу допомогу використовувати лише в надзвичайних ситуаціях; 2) підтримання стабільності продовольчого забезпечення за рахунок скорочення коливань виробництва та врожайності; адекватного управління національними запасами виробництва; розвитку транспортної інфраструктури та системи збуту; 3) забезпечення доступу всіх мешканців до наявного продовольства шляхом політики перерозподілу доходів, збільшення зайнятості та споживання.
При такому напрямі у розвитку аграрної політики країн світу сумарний кінцевий ефект здатний набагато перевищити попередній, оскільки відбуватиметься зростання добробуту не лише в окремих країнах світу, а буде можливість у поступальному, прогресивному розвитку всієї світової спільноти. Цей розвиток проявиться у максимальній доступності всього населення до продовольчих ресурсів, у більш якісному, повноцінному харчуванні, у виробництві і споживанні екологічно чистих продуктів. Україна здатна і має ефективно використати свій агропродовольчий потенціал у виробництві різноманітної продукції. Крім того, правильно вибрана зовнішньоекономічна стратегія дозволить уникнути гострої та непотрібної конкуренції на світовому ринку.
» следующая страница »
1 ... 4 5 6 7 8 910