Світовий ринок агропродовольства на сучасному етапі розвитку: перспективи для України

Таблиця 2

Світова динаміка виробництва олійних культур, млн тонн

Назва

2000

2005

2006

2007

2008

Ріпак

39,5

50,0

48,0

51,3

57,8

Соняшник

26,4

30,5

31,3

26,1

35,6

Соя

161,2

214,2

218,3

219,5

230,9

Джерело: FAOSTAT Food and Agriculture Organization of the United Nations [Електронний ресурс]. - Доступний з : < http://faostat.fao.org/site/567/default.aspx >.

Наступною тенденцією після зростання цін на сировинні товари буде суттєве зростання цін на продукти харчування. Звіт Організації економічного співробітництва та розвитку допускає, що в наступні 10 років ціни на продукти харчування у світі можуть зрости на 20-50% [2], тому Україні доцільно збільшувати обсяги їх виробництва з метою підвищення обсягів експорту.

Існують прогнози щодо основних тенденцій у розвитку світових продовольчих ринків на найближчі 20 років:

- у найбільш розвинених і багатих країнах попит на продовольство залишається приблизно на одному рівні, зміни торкнуться в основному структури споживання і якості продуктів споживання;

- торгівля переробленими і готовими до споживання продуктами буде розвиватися скоріше, ніж товарами, які не пройшли обробку;

- на перше місце у світовому експорті вийдуть США, Австралія і Нова Зеландія, потіснивши країни ЄС;

- ряд країн, що розвиваються - в Східній Азії та Східній Європі - перетворяться в нетто-імпортерів сільгосппродуктів, а в наслідок цього, у великих країн-виробників сільгосппродукції і продовольства з'являться нові ринки збуту;

- в результаті послаблення протекціоністських заходів країни ОЕСР збільшать імпорт з 7% в 1992 р. до 20 % в 2020 р., що може змусити ці країни провести структурну перебудову свого сільського господарства.

Негативними тенденціями, здатними стримувати подальше нарощування світового виробництва сільськогосподарської продукції та продовольства, названі: обмеженість як в розвинених, так і в країнах, що розвиваються, площ земель, придатних для ведення сільського господарства, що пов' язано з високим рівнем урбанізації і необхідністю збереження лісових масивів; екологічні ускладнення у зв' язку з подальшим втягненням в оборот незадіяних земель; обмеженість водних ресурсів; скорочення фінансування сільгоспвиробницт-ва. Зазначається, що в умовах достатнього світового виробництва продовольства проблеми забезпечення продовольством особливо гостро постануть перед найбіднішими країнами, які не мають засобів на фінансування імпортних поставок продовольства [1, с. 34].

Країни ЄС виступали не досить активно за лібералізацію у сфері сільського господарства і протекціоністський напрямок в їх торговельній політиці був пов' язаний з виробленою системою захисту внутрішнього аграрного ринку. Аграрна політика ЄС була спрямована на вирішення таких завдань, як збереження внутрішнього ринку, коригування його нерівноваги, створення сприятливої системи формування цін для сільгоспвиробників і ефективних експортно-імпортних операцій з урахуванням національних інтересів. Внаслідок цього внутрішній ринок країн ЄС виявився досить захищеним (за допомогою як тарифних, так і нетарифних методів), а надання експортних субсидій створювало можливість успішно конкурувати з іншими розвиненими країнами. Вважалось, що саме експортні субсидії значною мірою перешкоджають розвитку вільної торгівлі у сфері продовольства. Активними прихильниками у ліквідації таких субсидій виступили інші країни-експортери, в першу чергу США, де експортні субсидії майже не застосовувались. Проте основна розбіжність інтересів країн-експортерів та країн-імпортерів мала набагато суперечливіше підґрунтя, ніж здавалося на перший погляд, що пов' язано з внутрішніми протистояннями інтересів окремих сегментів продовольчого комплексу. Успішні експортери ви

 

« Содержание


5


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я