Основним чинником для здійснення зовнішньої торгівлі агропродово-льством є міжнародний поділ праці на основі природно-кліматичних факторів. Сьогоднішнє зростання світового товарообігу обумовлене збільшенням імпортних потреб ряду країн, що розвиваються, та групи країн пострадянського простору (внаслідок суттєвого відставання вітчизняного виробництва від поточних потреб населення), істотним зростанням споживчого попиту в розвинених країнах внаслідок значної диверсифікації асортименту продукції, збільшенням внутрішньофірмових поставок в рамках діяльності ТНК.
Експерти ОЕСР (організація економічного співробітництва та розвитку) відмічають, що світове сільське господарство в короткостроковій і довгостроковій перспективі здатне в цілому задовольнити попит на продукти харчування навіть при очікуваному в найближчі 20 років щорічному збільшенні населення планети на 80 млн осіб [1, с. 33].
В таких умовах приріст виробництва продукції сільського господарства відбуватиметься в основному за рахунок його розвитку в тих країнах, де є для цього сприятливі умови. Зростання попиту на продовольство і передбачуване
підвищення світових цін на нього будуть сприяти в ряді країн використанню земельних резервів, які поки що не задіяні відповідно до програмам виводу земель з обороту.
Світовий агропродовольчий ринок сформувався значно раніше і характеризувався суттєвим консерватизмом на відміну від інших ринків. Проте в другій половині XX ст. під впливом НТП відбулись радикальні зміни у витратах аграрного виробництва та зростанні обсягів кінцевої продукції. "Зелена" аграрна революція розпочалась у 60-70-х роках ХХ ст. у розвинених країнах і базувалася на розвитку засобів виробництва і торгівлі, які у свою чергу спирались на якісні зміни в промисловості, науці, транспорті. З' явились суттєво нові: засоби механізації (більш потужні спеціалізовані машини та комбайни); види палива та енергії; хімічні добрива; засоби збереження врожаю та боротьби з шкідниками; способи обробки рослинної та тваринної продукції; високоврожайні види рослин (зернові, овочеві); породи тварин - що і забезпечило економічний ефект. Наслідком дії "зеленої" революції стало підвищення продуктивності всіх сільськогосподарських ресурсів - землі, праці, капіталу. Відбувся перерозподіл між учасниками світового агропродовольчо-го ринку, структурні та інституційні зміни.
Одночасно з позитивними факторами впливу НТР проявились такі негативні наслідки, як руйнування і зниження стійкості традиційних екосистем, порушення біологічного різноманіття, збідніння ґрунтів та водоймищ, перевищення допустимого рівня вмісту хімічних сполук у зерні, плодах, м' ясі худоби та птиці.
"Генна" революція в кінці XX століття поєднала розвиток науки та аграрного виробництва. З' явився новий вид агропродовольчої продукції - генетично модифікована продукція (ГМП), яка була отримана завдяки застосуванню сучасних аграрних біотехнологій. Серед переваг такого типу продукції виділяють: підвищену врожайність; зменшення втрат; менше використання пестицидів та гербіцидів; створення продуктів харчування з потрібними медикаментозними властивостями; зниження захворювань рослин і тварин. Крім того, спеціалісти в галузі біотехнологій вважають ГМП основним засобом вирішення продовольчих проблем. Так, величезні корпорації та ТНК, частка яких становить 98% у виробництві ГМП, проводять широкомасштабні рекламні компанії, представляючи генетично-модифіковану продукцію як засіб боротьби з голодом та охорони навколишнього середовища. Розповсюдженням ГМП у країнах " третього світу" займаються агенції з надання продовольчої допомоги. Країни, що розвиваються, побоюються, що розповсюдження ГМП може витіснити їх традиційну продукцію з ринків економічно розвинених країн і тим самим ще більше погіршити їх економічне становище.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9 10