Світовий ринок агропродовольства на сучасному етапі розвитку: перспективи для України
Ганначенко С.Л.
Розкриті особливості розвитку сучасного світового агропродовольчого ринку та його основні тенденції, окреслені перспективні напрями участі України в ньому. Розглянуто можливі сценарії подальшого розвитку світової агропродо-вольчої системи.
Довготривалою тенденцією розвитку світової агропродовольчої системи є абсолютне зростання показників виробництва і світової торгівлі агро-продовольством (табл. 1). Особливо бурхливо зростало виробництво сільськогосподарської продукції і продовольства в останні десятиріччя XX ст.
Таблиця 1
Динаміка світового виробництва та торгівлі агропродовольством
|
Показник |
1990 |
2000 |
2008 |
|
Виробництво, млн т: зернові |
1952,0 |
2060,3 |
2525,1 |
|
м'ясо (у забійній вазі) |
180,1 |
234,4 |
279,9 |
|
фрукти та овочі |
816,3 |
1222,3 |
1488,5 |
|
Експорт агропродовольства, млрд дол. США |
325,7 |
411,2 |
876,4" |
|
Імпорт агропродовольства, млрд дол. США |
351,5 |
433,1 |
903,4" |
У 2007 р.
Джерело: FAOSTAT Food and Agriculture Organization of the United Nations [Електронний ресурс]. - Доступний з: <http://faostat.fao.org/site/567/DesktopDefault.aspx?PageID=567#ancor>; FAOSTAT Food and Agriculture Organization of the United Nations [Електронний ресурс]. - Доступний з: <http://faostat.fao.org/site/535/default.aspx#ancor >.
Проте тоді ж відбулося зниження частки сільськогосподарських товарів у структурі світової торгівлі з 16,6 до 7,5%, а продовольства - з 13,1 до 5,1%. Такі показники падіння пояснюються перш за все стійким, більш інтенсивним зростанням торгівлі товарами інших груп, особливо машинами і обладнанням, іншими готовими виробами, промисловою сировиною і паливно-енергетичними ресурсами.
Специфіка регулювання світових агропродовольчих ринків криється в їх жорсткому державному регулюванні протягом усієї історії їх існування. Роль і форми державного регулювання визначаються важливістю товару для економіки країни і для повноцінного забезпечення населення основними про-
дуктами харчування. Зовнішньоторговельна політика країн в агропродоволь-чій сфері більшою мірою, ніж в інших галузях, пов'язана з політикою регулювання внутрішнього ринку, а її прояви обумовлені не стільки завданнями оптимізації зовнішньої торгівлі, скільки необхідністю підтримки доходів в агропродовольчому секторі, розвитку сільських територій та забезпечення охорони навколишнього середовища, а також захисту інтересів споживачів продовольства. Змінилася сучасна мотивація в проведенні політики аграрного протекціонізму. її основу становлять не стільки економічні пріоритети, скільки внутрішньополітичні фактори: необхідність захисту інтересів споживачів та задоволення вимог населення щодо забезпечення охорони природи. Тому на вимогу прихильників лібералізації зовнішньої торгівлі аграрного сектора в системі угод СОТ була ухвалена Угода про сільське господарство.
Незважаючи на посилення сучасних тенденцій лібералізації торгівлі, протекціоністські засоби застосовуються практично кожною державою з метою захисту національних інтересів і економічної безпеки країни, стимулювання зростання національного виробництва і підвищення його конкурентоспроможності. Крім того, протекціоністська політика застосовується в країнах, де здійснюються структурні і ринкові перетворення економіки або де мають місце економічна депресія та швидке зростання конкуруючого імпорту.
На світових агропродовольчих ринках діють значні торговельні бар'єри протекціоністського характеру. Так, середньозважена ставка ввізного мита на продукцію сільського господарства становила для країн, що розвиваються 18,8%, а для розвинених держав - 43,3%. Крім того, розвинені країни широко використовують принцип тарифної ескалації, коли рівень митного оподаткування імпортного товару зростає у міру збільшення ступеня його обробки.
» следующая страница »
1 23 4 5 6 7 8 9 10