Грошово-кредитний ринок України: кризові уроки та короткострокові перспективи

Заходи коротко- та середньострокового характеру зі стабілізації банківського сектора мають базуватися на чіткому розумінні того, що нинішні ознаки стабілізації є дуже крихкими: серед основних позитивних тенденцій розвитку банківського сектора слід виділити подальше збільшення регулятивного капіталу на 10,3% (12,7 млрд грн) (за 2008 р. - на 70,3%, або на 50,8 млрд грн) та призупинення відтоку коштів, однак відбувається нарощування збитків і зростання ризиків у діяльності банків. Тому важливо:

• мінімізувати конфлікти між НБУ та Урядом на всіх ключових позиціях взаємодії у реалізації заходів грошово-кредитної і фіскально-бюджетної політики;

• оптимізувати управління Національним банком щодо адекватності вживаних заходів об' єктивним реаліям, а також зменшити вплив на прийняття рішень окремих політичних і комерційних кіл;

• припинити розширення мережі державних банків з огляду на вкрай низьку ефективність рекапіталізаційних заходів та потенційне навантаження на державні фінанси;

• активізувати процеси ліквідації нежиттєздатних банків, вклади населення в яких покриваються коштами ФГВФО, остаточно визначитися з ситуацією щодо банку "Надра" та Укрпромбанку;

• всіляко стимулювати процеси консолідації банків, передусім за рахунок посилення вимог до переліку операцій, здійснюваних банками, та їх спеціалізації;

• переглянути функції банківського нагляду з тим, щоб забезпечити оперативність і адекватність оцінок щодо погіршення фінансового стану банківських установ; розробити та запровадити процедури макропруденційного нагляду задля відстеження ризиків для стабільності фінансового ринку як у цілому, так і за окремими сегментами (зокрема у банківській системі).

• обмежити практику використання коштів Ощадбанку та Укрексім-банку для фінансування специфічних операцій щодо кредитної підтримки переобтяженого боргами НАК "Нафтогаз України" для забезпечення розрахунків з ВАТ "Газпром";

• враховуючи, що фактично банківський сектор в умовах кризи не полишили банки з іноземним капіталом, а навпаки - надали потужну підтримку українським дочірнім структурам, що фактично означає позитивні прогнози і перспективи для вітчизняного ринку фінансових послуг, варто переглянути підходи до регулювання присутності іноземного капіталу в національному банківському секторі, передусім, щодо обмеження сегментів діяльності для банків з іноземним капіталом;

• виходячи з того, що основні резерви відновлення активної кредитної діяльності банків перебувають у площині повернення в банківську систему

коштів, які були вилучені в період активної фази економічної кризи, забезпечити підвищення рівня захисту прав кредиторів;

• визначитися з базовими засадами рефінансування банківського сектора, передусім, щодо забезпечення активізації інвестиційного кредитування промисловості, сільського господарства, іпотеки.

Висновки і рекомендації. За всіма ключовими ознаками 2010 р. буде найскладнішим і має стати переламним у боротьбі з наслідками фінансово-економічної кризи в Україні. Основні ризики для економіки України пов'язані як із непередбачуваністю зміни ключових параметрів розвитку світової економіки, так і з очевидними проблемами щодо неспроможності владних інститутів адекватно відповідати на основні внутрішні та зовнішні виклики.

На фоні глибокої рецесії 2009 р. (різкого скорочення промислового виробництва і ВВП, відтоку значних обсягів спекулятивного капіталу, девальвації гривні, збереження негативного сальдо торговельного балансу, обмеження кредитування юридичних і фізичних осіб, а також очікувань щодо відносно високої динаміки інфляційних процесів у 2010-2011 рр.) передбачається відсутність необхідних умов для швидкого подолання негативного впливу фінансово-економічної кризи в економіці України.

 

« Содержание


7


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я