В економічній літературі існує велика різноманітність класифікацій кур-соутворювальних факторів. Наприклад, Д.Пискулов виділив три групи факторів формування валютного курсу: 1) фундаментальні - основні макроеконо-мічні показники, які впливають на учасників валютного ринку, і сам процес курсоутворення в середньостроковій перспективі; 2) технічні фактори, тобто основні закономірності поведінки валютних курсів у ретроспективі, які впливають на ухвалення рішень про купівлю чи продаж валюти і мають, скоріш за все, психологічний характер; 3) короткострокові, або несподівані, - форс-мажорні обставини, політичні, дії центральних банків тощо [4, с. 86]. Цікавою є класифікація, запропонована Дж.Вільямсом, який припускав слабкий зв'язок між макроекономічними показниками та валютним курсом і для створення більш точної моделі поділив фактори на дві групи: 1) традиційні фундаментальні (грошова пропозиція, рівень цін, номінальні відсоткові ставки тощо) і 2) фактичні фундаментальні, тобто показники фінансового ринку [5].
Незважаючи на таку різноманітність поділів основних факторів, які впливають на валютний курс, найбільш поширеною та ефективною є класифікація за термінами дії, що наведена на рис. 1:
■ довгострокові (структурні, які визначають стан національної одиниці у валютній ієрархії);
■ короткострокові (кон'юнктурні);
■ надзвичайні (форс-мажорні) фактори.
Саме така класифікація дає можливість чітко виявити характер їхнього впливу на кожному конкретному етапі формування валютного курсу.
На валютний курс значний, а інколи й дуже вагомий, вплив мають форс-мажорні фактори, а саме:
Шпенюк О.Є.
У фінансово-економічні кризи; ^ погодні аномалії і стихійні лиха;
> військові конфлікти;
> політичні кризи;
^ епідемії, техногенні катастрофи, масові терористичні акти тощо.
Короткострокові фактори - це конкретні умови в певний час, які важко передбачити і характер впливу яких є найрізноманітнішим, зокрема вони пов' язані зі зміною ділової активності, чутками і очікуваннями; це можуть бути як валютно-курсова політика, діяльність валютних та спекулятивних ринків, ступінь використання валюти в міжнародних розрахунках, так і інфляційні чи девальваційні очікування, панічні настрої у суспільстві тощо.
До довгострокових факторів відносять:
1) ВВП - визначає вартісне наповнення національної грошової одиниці. Існує прямо пропорційне співвідношення між ВВП і валютним курсом: збільшення ВВП призводить до збільшення попиту на гривню, оскільки зростають обсяги виробництва, рівень платоспроможного попиту населення, конкурентоспроможність національних товарів, а це, у свою чергу, зумовлює підвищення курсу національної одиниці. Якщо прогнозується зниження зростання ВВП, то учасники валютного ринку скуповують іноземну валюту, що спричинює девальвацію національної;
2) грошова маса (М2) - скорочення грошової маси в обігу відносно товарів і послуг має своїм прямим результатом зниження цін на них і подорожчання національної валюти, і навпаки - збільшення грошової маси призводить до зростання рівня цін та знецінення національної валюти;
3) темп інфляції - чим вищий темп інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти. При зниженні купівельної спроможності національної валюти, викликаної інфляційним знеціненням, виникає тенденція до падіння її обмінного курсу до валют країн, де темп інфляції нижчий. Особливо вплив інфляції відчувають країни із великими обсягами міжнародного обміну товарами, послугами і капіталом, оскільки динаміка валютного курсу тісно прив' язана до темпів інфляції, обчислених з урахуванням експортних цін. Розглядаючи інфляцію як фактор впливу на валютний курс, не можна не звернути увагу на інфляційні очікування населення, які скоріше є психологічним фактором. Прогнозування змін динаміки обмінного курсу валюти в умовах інфляції може викликати як ажіотажний попит на неї, так і масову її втечу, що відповідно призводить до завищення або заниження валютного курсу. Особливо відчувається залежність валютного курсу від інфляції в країнах із великими оборотами зовнішньої торгівлі, що відбивається у платіжному балансі;
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9