Моделі "першого покоління" були розроблені П.Кругманом та П.Гарбе-ром [1]. Головними об'єктами цих моделей стали урядовий борг та нездатність уряду тримати під контролем бюджет, котрі сприймалися як основні причини кризи. Дослідники стверджували, що спекулятивні атаки на національну валюту є результатом збільшення дефіциту за поточним рахунком або очікування монетизації бюджетного дефіциту. Спекулятивний колапс настає через раптову девальвацію, коли резерви центрального банку вичерпані і регулятор більше не може забезпечувати стабільність національної валюти. У цих моделях закладалося припущення, що неспроможність уряду фінансувати борг призводить до руйнації фіксованого обмінного курсу. На той час поширеною була думка, що головним завданням центрального банку є фіксований обмінний курс, чим і пояснюються відповідні припущення у запропонованому підході. У моделях П.Кругмана 1979 р. [1] припускається, що основна небезпека від валютної кризи, що може призвести до численних негативних наслідків, полягає у втраті фіксованого обмінного курсу. На думку авторів моделей першої генерації спекулятивні атаки є неминучими, протистояти яким центробанк може лише за рахунок резервів. Тому головним завданням центробанку є своєчасна реакція на ситуацію, коли економічні агенти починають змінювати структуру своїх валютних активів. Основний внесок моделей "першого покоління" полягає в здатності ідентифікувати зв'язок між
бюджетною політикою та фіксованим обмінним курсом та пояснювати фундаментальні зв' язки. Основним недоліком є відсутність будь-яких пояснень того, як валютна криза поширюється на інші країни. Іншою проблемою моделей "першого покоління" є те, що в них закладається припущення автоматичного очікування суб' єктами господарської діяльності девальвації у випадку дефіциту бюджету.
На відміну від попередніх, моделі "другого покоління", які представлені працями М.Обстфельда, Б.Айхенгріна, Е.Роза та Ч.Виплоша [1], ґрунтуються на припущенні, що валютні кризи виникають й породжуються самі собою. Відповідно до логіки таких моделей знецінення валюти в одній країні призводить до зміни рівня цін чи зміни динаміки поточного рахунку у сусідній країні. Також вченими було встановлено, що існує кореляція між імовірностями банкрутства у сусідніх країнах. Вони дійшли висновку, що якщо валютна криза відбувається у світі, це призводить до зростання ймовірності валютної кризи в обраній країні в середньому на 8%. "Зараження"" валютною кризою сусідніх країн може відбуватися за різноманітними сценаріями. По-перше, такі події як війна чи нафтовий шок безпосередньо спричиняють тиск на національну валюту. Другим сценарієм може бути девальвація чи дефолт в одній країні, що призводить до зростання ймовірності дефолту в іншій країні. Очікування кризи можуть посилюватися також у випадку, коли країни є торгівельними партнерами чи проводять подібну макроекономічну політику. Останній сценарій, який відзначають вчені, - девальвація валют, що впливає на фінансові ринки й передається через них до інших країн із нестабільними ринками. Як бачимо, основним внеском моделей "другого покоління" є пояснення процесу експорту криз з однієї країни до іншої, а також природи процесів та механізмів проникнення криз в інші країни.
Головним недоліком моделей перших "двох поколінь" є те, що на їхній основі не можна зробити ніяких практичних рекомендацій для центрального банку, до того ж П.Кругман у своїй праці 1979 р. [1] відстоював позицію, що кризи платіжного балансу є неминучими.
Моделі "третього покоління", запропоновані П.Кругманом, Ф.Агіоном та Ф.Бачетою [2], досліджують різні типи грошово-кредитної політики впродовж валютної кризи. Моделі "третього покоління" ґрунтуються на припущенні, що нестабільність банківського та фінансового секторів зменшує кредитоспроможність, ускладнює можливість отримання кредитів фірмами та збільшує ймовірність настання кризи. У цих моделях припускається, що причиною валютних криз є значний обсяг державного боргу, низький рівень міжнародних резервів, зменшення надходжень до бюджету та зростання очікувань девальвації, а також обмеження, пов' язані з можливістю отримання кредиту. Тому зростання відсоткової ставки, під яку реальний сектор готовий залучати кошти, не сприяє зростанню обсягів інвестицій та ринку кредитування. Моделі "третього покоління" значну увагу приділяють саме відсотковій ставці. Типовою ситуацією, що описує кризу платіжного балансу, є її зростання, коли перевищення певної межі веде до припинення притоку будь
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7