Інститут довіри як компонента євроінтеграційної політики країн ЦСЄ

За вказаний період у деяких з цих країн знизилася довіра громадян також і до виконавчої влади (урядових інституцій, не включаючи військових): в Польщі — в 2,5 раза, Литві — в 2,8, Словенії — 1,7, Болгарії — в 1,4 раза. Водночас у Латвії, Чехії, Словаччині довіра до неї зросла, в Угорщині, Естонії та Румунії — лишилася майже на тому самому рівні.

1990-1991 рр.   1995-1996рр.   2000-2001 рр.

Рис. 2. Динаміка рівня довіри населення постсоціалістичних країн ЦСЄ до урядових інституцій у 1990—2001рр.,

% респондентів, які схильні довіряти

Незважаючи на загальну тенденцію зниження суспільної довіри під час трансформаційного періоду в країнах ЦСЄ колишнього соц-табору, що засвідчувало проблеми становлення демократичних режимів і ринкових механізмів господарювання, досить значна частина їх населення підтримувала євроінтеграцію і пов'язувала своє майбутнє зі вступом до Євросоюзу. Так, у 1997 р. у Словенії, Польщі, Угорщині, Словаччині, Естонії таких було 42—42%, Болгарії, Латвії, Чехії — 36—40%, Румунії та Литві — 24—27% громадян [11].

З часом у постсоціалістичних країнах Європи проявилися довгострокові позитивні результати реформ політичного та економічного характеру, які сприяли подоланню загальної зневіри та недовіри, характерної для 90-х років XX ст. Насамперед, це стало можливим завдяки комплексному впливу низки факторів, а саме таких як [13, с. 17—18]:

■ наявність обставин, які підтверджували впевненість у тому, що реформаторські зміни неперервні, постійні та незворотні;

■ вихід на траєкторію економічного зростання, нова якість і підвищення рівня життя;

■ консолідація політичної демократії та конституціоналізму: ухвалення нової конституції, успішна зміна влади шляхом виборних процедур, практична верифікація демократичних інститутів;

■ успішне становлення інститутів ринку та приватної власності;

■ реальна перспектива вступу до західних військових, політичних й економічних союзів;

■ збільшення особистого та соціального капіталу і зростання "ресурсності" у помітних прошарків суспільства;

■ зміна поколінь — поява нових поколінь, які виросли у зовсім інших умовах.

Характеристика внутрішньої та зовнішньої довіри в новоінтегро-ваних постсоціалістичних країнах ЄС на початку ХХІ ст. Успішність політичних і соціально-економічних реформ дозволили більшості постсоціалістичних держав ЦСЄ зростити якісно новий інститут довіри та підняти її рівень в пореформеному суспільстві. Важливу роль при цьому відіграло забезпечення більшої справедливості та рівномірності у розподілі суспільних доходів цих країн, яке стало дієвим чинником зменшення масштабів і глибини бідності, упередження соціальних конфліктів і стимулювання сталого економічного зростання [14, с. 76]. Головне, що після проведення складних реформ і 1,5—3 разового скорочення добробуту населення зазначених держав у середині 90-х років XX ст. (порівняно з рівнем 1990 р.), на початку 2000-х років постсоціалістичні країни Центрально-Східної Європи за показником ВВП на душу населення вийшли на рівень 1990 р., і започаткували тренд стабільного економічного зростання.

Ключовим моментом для формування позитивних тенденцій розвитку країн ЦСЄ колишнього соцблоку стало успішне проходження євроінтеграційного шляху й отримання членства в ЄС. Запровадження ними стандартів і норм Євросоюзу у політичній, законодавчо-правовій, соціально-економічній, інституційній та інших сферах державного розвитку, а також отримання стабільної фінансової підтримки зі структурних фондів ЄС і вигод від членства в інших міжнародних структурах (зокрема, СОТ), забезпечили розширення прав і свобод громадян, стабілізацію роботи та більш ефективну взаємодію всіх гілок влади, підвищення конкурентоспроможності національних економік і рівня суспільного добробуту, зни

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8 9 10 11 12  ... 14