Інститут довіри як компонента євроінтеграційної політики країн ЦСЄ

Висновки щодо незаперечної важливості ролі, яку відіграє інститут довіри для динаміки макроекономічного та макросоціального розвитку (охарактеризованого такими показниками, зокрема, як величина інвестицій, загальних споживчих витрат, торговельного обороту, оплати праці; рівень "тінізації" економіки, охоплення населення освітою, поширення корупції, криміналізації суспільства; індекс Джині тощо), були економетрично підтверджені також й іншими дослідниками — у тому числі М. Райзером, А. Руссо та Ф. Стівесом [25], С. Бейгельсдюком, Г. Грутом і А. Шейком [26], Р.Ла Порта, Ф. Лопес-де-Сіланесом та іншими [27].

Політика державного регулювання щодо підвищення інституцій-ної довіри в постсоціалістичних країнах ЦСЄ в євроінтеграційний період. Серед основних напрямів державної політики, реалізація яких забезпечила посилення інституту суспільної довіри в постсоціаліс-тичних країнах Євросоюзу, слід виділити такі:

1) здійснення глибоких реформ (інституційних і структурних) задля успішної політичної та соціально-економічної трансформації;

2) забезпечення економічної конвергенції з країнами інтеграційного ядра ЄС;

3) упровадження загальноєвропейської політики економічного, соціального та територіального згуртування.

Кожен із зазначених напрямів відіграє надзвичайно важливу роль у системному формуванні інституту довіри у трансформаційний і євроінтеграційний період розвитку держав ЦСЄ з колишнього соціалістичного блоку, та потребує детальнішої характеристики.

1) Зміст і результативність реформ, проведених країнами ЦСЄ.

Протягом останніх двох десятиріч постсоціалістичним державам ЦСЄ, що отримали членство в ЄС, вдалося сконцентрувати зусилля й успішно реалізувати інституційні та структурні реформи, необхідні для побудови сучасної конкурентоспроможної економіки, орієнтованої функціонувати на засадах сталого розвитку. За період 2004—2010 рр. зведений індекс ефективності реформ, що розраховують фахівці Світового економічного форуму, зріс у всіх новоінте-грованих країн ЄС, за винятком Латвії, що свідчить про успішність проведеного ними соціально-економічного реформування. За підсумками 2010 р., лідерство в ефективній реалізації системних реформ (як загалом, так і за окремими напрямами) серед постсоціалі-стичних країн Євросоюзу утримують Естонія, Словенія, Чехія та Словаччина, тоді як найменший прогрес демонструють Румунія та Болгарія [28; 29]. Важливо, що процес системного реформування в зазначених країнах ЦСЄ буде продовжено в рамках реалізації Стратегії зростання та зайнятості "Європа-2020", ухваленої Європейською Радою у червні 2010 р., яка передбачає здійснення структурних реформ у сфері розвитку товарних ринків і ринку праці, а також науково-технічної та інноваційної політики Євросоюзу.

2) Політика забезпечення економічної конвергенції країн ЄС. Однією з концептуальних основ повномасштабної євроінтег-

рації є економічна конвергенція (Economic Convergence) країн Євро-союзу, тобто зближення основних параметрів їхнього соціально-економічного розвитку. При цьому розглядається конвергенція як номінальна (оцінюється за такими макрофінансовими критеріями як рівень бюджетного дефіциту, державного боргу, інфляції, величина коливань обмінного курсу національної валюти, доходності державних цінних паперів), так і реальна (характеризується макро-економічними критеріями: ВВП на душу населення та ВВП на одного зайнятого).

Відповідно до положень Лісабонського Договору, Європейська Комісія затверджує для країн-учасниць відповідні Програми стабільності та конвергенції (Stability and Convergence Programmes). Типова структура цих програм, ухвалена Радою з економічних і фінансових питань Євросоюзу (ECOFIN), передбачає надання країною

учасницею середньострокових сценаріїв її макроекономічного, мак-росоціального та макрофінансового розвитку з обов'язковою деталізацією низки параметрів, які стосуються державних фінансів, зокрема, бюджетно-фіскальної та боргової політики. У межах контролю за виконанням країнами ЄС національних Програм стабільності та конвергенції, Єврокомісія здійснює моніторинг їх реалізації та надає рекомендації щодо внесення необхідних коректив.

 

« Содержание


 ...  11


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я