21,1
73,7
+52,6
2151
35490
4,7
6
4
4
* Дані за 2001 piK.
Джерело: World Development Indicators [Електронний pecypc]. — The World Bank, 1990—2011. — Доступний з: <http://data.worldbank.org/...> ; CEE Banking Outlook. January 2011/ UniCredit CEE Strategic Analysis. — UniCredit Bank, Austria, 2011. — 39 pp. ; Eurostat [Електронний pecypc]. — Eurostat, 1990—2011. — Доступний з: <http://epp.eurostat.ec.europa.eu/...> ; Country Risk Classifications of the Participants to the Arrangement on Officially Supported Export Credits. 1999—2011 [Елекфонний pecypc]. — OECD, March 2011. — Доступний з: <http://www.oecd.org/trade/xcred/crc/...>
Так, протягом останніх 15 років в усіх вказаних державах має місце підвищення і внутрішньої довіри до банків, з одного боку, і довіри самих банків до позичальників — з іншого. Обсяг депозитів (у відсотках до ВВП), залучених національним банківським сектором, у 1995—2010 рр. зріс у всіх без винятку новоінтегрованих країнах ЄС, й особливо значно — у Польщі (на 23 в. п.), Словенії (на 30 в. п.) і країнах Прибалтики (на 29—44 в. п.). За цей же період, у всіх цих країнах зросла питома вага у ВВП кредитів, виданих банками економічним агентам (за винятком національних урядів), а найбільше — у Болгарії (на 53 в. п.), Словенії (на 65 в. п.) і прибалтійських країнах (на 55—87 в. п.) [16; 17].
Також за останні роки підвищилася і зовнішня макрофінансо-ва довіра до постсоціалістичних країн ЦСЄ. Протягом 1999—2009рр. багатократно зріс загальний нетто-обсяг залучених ними прямих іноземних інвестицій: у Литві — в 16,5 раза, Польщі — в 13, Словаччині — в 9, у всіх інших країнах — у 2—5 разів. При цьому, зросла "віра" міжнародних інституцій (сформована на підставі відповідних комплексних оцінок), у здатність вказаних європейських держав обслуговувати свої зовнішні боргові зобов'язання. Зокрема, за період 1999 р. — початку 2011 р., знизилися національні кредитні ризики, оцінені за класифікацією ОЕСР, усіх, окрім Латвії, новоінтегрованих країн ЄС [18; 19].
Зміцнення інституту довіри як чинник прискорення економічного розвитку країн ЦСЄ в євроінтеграційний період. Загальне зростання внутрішньої та зовнішньої інституційної довіри в постсоціалістич-них країнах об'єднаної Європи, досягнуте ними в трансформаційний і євроінтеграційний період, може розглядатися не тільки як ознака успішного формування нового інституту довіри, але також і як фактор прискорення економічного розвитку.
Макрозалежність, що визначається схемою "зростання економічного добробуту — зростання інституційної довіри", сучасні дослідники, аналізуючи досвід країн з економіками перехідного типу, доповнили ланкою "зростання інституційної довіри — зростання економічного добробуту". Зокрема, науковці виділяють такі аспекти позитивного впливу високого рівня довіри на економічний розвиток [20, с. 48]:
■ полегшення узгодження інтересів учасників економічної взаємодії, активізація інформаційних обмінів і кооперації в інноваційній сфері;
■ зменшення інвестиційних ризиків великих інвестпроектів;
■ скорочення трансакційних витрат на здійснення моніторингу та контролю, витрат на захист прав власності, послаблення навантаження на юридичну систему та підвищення її дієздатності.
Загалом все перелічене вище характеризує ті чи інші економі-ко-правові інститути, а вважаючи довіру інтегральним показником ефективності та якості інституційного середовища держави [21, с. 20—24], можна безпосередньо розглядати її в контексті взаємозв'язку якості базових інститутів і динаміки зростання перехідних економік, теоретично й економетрично обґрунтованого у працях відомого російського ученого В.Полтеровича [22; 23]. Ґрунтовні економетричні дослідження, проведені американськими вченими П. Заком і С. Кнеком щодо впливу інституту довіри на динаміку зростання національної економіки (за даними щодо 41 країни світу за період 1970-1992рр.), показали, що підвищення темпів економічного зростання на 1 в. п. зумовлюється зростанням індексу довіри в середньому на 15 в. п. [24, с. 307—309].
» следующая страница »
1 ... 5 6 7 8 9 1011 12 13 14