Концептуальна модель інноваційної стратегії України
Федулова Л.І.
Розкрито сутність впливу глобалізаційних викликів на розвиток економіки України. Визначено та проаналізовано проблеми, що вимагають стратегічного підходу до розроблення державних програмних документів. Запропоновано концептуальну модель інноваційної стратегії України та охарактеризовано змістовну сутність її складових стосовно стратегічних напрямів, визначено передумови її реалізації.
Ключові слова: інновація, інноваційна сфера, конкурентоспроможність, інноваційна модель, інноваційна стратегія, стратегічні напрями.
Сьогодні ні в кого не виникає сумнівів стосовно того факту, що ефективність та динамізм інноваційної сфери є вирішальним чинником забезпечення конкурентоспроможності як економічної системи, так і країни в цілому. У цьому контексті ставлення держави до інноваційної діяльності найбільш яскраво відображає її законодавча, бюджетна та податкова політика. А події у світі, спричинені глобальною світовою кризою 2008-2009 рр., засвідчили, що насиченість ринків, глобальний характер пропозиції товарів та послуг спрямовують головні інструменти завоювання ринків у площину динамічної технологічної конкуренції на основі інновацій, що знижують усі види трансформаційних і трансакційних витрат, а також створюють Окрім того, інновації дозволяють створювати нові ринки у випадку, якщо в процесі їхньої реалізації вдається задовольнити нові, раніше не усвідомлені, потреби (зокрема, за допомогою упровадження концепції інновацій, ініційованих споживачами).
З цих позицій завдання забезпечення інноваційної моделі розвитку з врахуванням нових викликів вимагають втілення в конкретні стратегії держав і компаній, які прагнуть посилити свої конкурентні переваги в умовах нового порядку розподілу світового економічного простору та в ситуації поширення нового технологічного укладу.
Формування основних засад інноваційного розвитку визначено одним із головних стратегічних пріоритетів економічної політики України, починаючи з 1998 р. [1]. Проте, окрім проголошених намірів, такий пріоритет на практиці повинен передбачати цілеспрямовану державну політику, конкретизовану за напрямами реалізації у вигляді стратегії дій [2].
За останні роки в країні зроблено чимало як в інституційному, так і в законодавчому плані для формування дієвого механізму активізації інноваційної діяльності.
Але й виявлено комплекс проблем, що стримують результативність дії такого механізму. Державна влада поки в цілому не досягла значимих успіхів у створенні "інноваційного клімату" у країні: заходи щодо підтримки інноваційної активності носять локальний характер й не дозволяють переломити сформовані негативні тенденції (особливо це стосується тенденції зниження науково-технологічного потенціалу в промисловості).
З цих позицій важливим постає завдання щодо вибору стратегічних напрямів інноваційної спрямованості розвитку економіки України. В той же час удосконалення економічної системи країни на інноваційній основі має відбуватися з використанням кращого зарубіжного досвіду, адекватного сучасним викликам і проблемам розвитку вітчизняного політичного й економічного процесів.
Для України, перед якою поставлено стратегічне завдання модернізації національного господарства і більш ефективного включення у світову економіку, розвиток науково-технологічної та інноваційної сфери має практичне значення. Створення інноваційної системи, яка спирається на використання ринкових механізмів і активну державну науково-технологічну та інноваційну політику, повинно стати основою для розвитку галузей і секторів, заснованих на знаннях, їхньої довгострокової конкурентоспроможності в рамках національних кордонів і на світових ринках.
» следующая страница »
1 23 4 5 6 7 8 9 10 11 12