Історія технологій впливу на громадську думку
Для початку розберемося із самим терміном. Варіантів його написання в різних джерелах декілька: public relations, «Public Relations», PR і «тар», а також «Паблік рілейшнз» — загалом, єдиного написання не існує. Можливо, це пояснюється тим, що не існує і єдиного повноцінного еквівалента цього терміна при перекладі з англійської на будь-яку іноземну мову. Практично у всіх випадках термін не перекладається, передбачається, що його всі знають і розуміють; іноді перекладається як «організація громадської думки», «суспільні відносини» і т.ін.
Згідно з англо-російським словником рекламних термінів (ВРА «Соверо», 1994), «Паблік рілейшнз» — це:
1. Будь-яка комунікація, проведена переважно з метою створення престижу й забезпечення доброзичливого ставлення з боку всіх, від кого залежить успіх роботи фірми (організації): власних службовців, клієнтури, влади, громадськості, широких верств населення.
2. Широке поняття щодо загального образу фірми чи враження від неї.
3. Систематично планована діяльність, спрямована впливати на думку й стосунки осіб, в яких зацікавлена фірма, бо від них залежить її стабільність і збут її продукції.
4. У ширшому значенні — образ фірми, що складається з її товарів, їхнього упакування, рівня роботи служби збуту, враження від збутової й рекламної політики, сервісу, навченості персоналу, реклами, а також інших сфер діяльності фірми.
5. У вужчому значенні — заходи, спрямовані на забезпечення редакційного висвітлення діяльності фірми з боку засобів масової інформації.
В одному з підручників із «Publik Relations» є таке коротке формулювання: «PR—це використання інформації для впливу на су- спільнудумку». Можна сказати, PR відіграє роль значного важеля, що формує свідомість. І тому багатьма сприймається як технологія маніпулювання суспільною свідомістю. Причому сприймається негативно, тому що ніхто не хоче, щоб ним маніпулювали.
Проте не варто вважати, що PR — «брудна технологія». Маніпуляціями, взаємонавіюваннями пронизане звичайне повсякденне життя, воно з цього складається. Коли дитина канючить у батька іграшку — це маніпуляція. Коли пес бере в зуби повідець і, виляючи хвостиком, стає біля вхідних дверей, а хазяїн, зітхаючи, виводить його на вулицю — це маніпуляція. Коли підлеглий гаряче доводить босові необхідність закупівлі нових програм для офісного комп’ютера — це маніпуляція.
Як би не дорікали PR маніпулюванням, це неправильно, оскільки місія PR полягає не в маніпулюванні як такому, а в міфо- логізації дійсності.
Людська потреба в міфі, казці чи красивій історії пояснюється загальною потребою знайти точку опори, предмет віри. У кожної людини є якась споконвічна віроготовність — навіть у найне- довірливіших. Користується нею й реклама. Але ж нею користуються і лікарі, й учителі. Адже людину потрібно умовити, змусити повірити в щось не тільки для того, щоб увести в оману й «кинути» — але й для того, щоб вилікувати, розвинути, навчити. І добро, і зло тиснуть на ту саму ахіллесову п’яту. І за цих умов завдання людини, будь вона творець реклами чи її споживач, - розбиратися в ситуації за допомогою знань про предмет.
Технології формування громадської думки, зокрема те, що сьогодні називається PR-ом, виникли не сьогодні, а ще у старі добрі часи.
Усім правителям минулих сторіч потрібне було величальне слово, щоб розносити по світу славу про себе. А хто ж краще складе таке слово, ніж поет? Тому найбільшому перському поетові Фірдоусі один шах доручив написати у віршах історію правителів Персії, обіцяючи за кожний двовірш по золотому.
У XVII ст. у прагматичній Англії ціна величального слова коливалася від 20 до 40 фунтів стерлінгів, у залежності від імені письменника, що продає себе, і від стану покупця.
У Франції Ришельє тільки за одну оду заплатив Барле 5000 франків.
» следующая страница »
1 ... 54 55 56 57 58 5960 61 62 63 64 ... 225