Реклама

Реклама для чоловіків і жінок

Реклама з кожним роком усе більше боротиметься за увагу споживача, усе сильніше намагатиметься залучити його увагу. Уже сьогодні досить багато в рекламі таких “айстоперів”, як гумор та еротика.

Ось що говорить про еротику в рекламі І. Крилов, відомий московський експерт у галузі рекламних технологій, автор ряду популярних книг на тему сучасної реклами, професор (в інтерв’ю журналу «Як»):

«Еротика й реклама — вічні супутниці. Реклама ствердилася порівняно недавно—її можна вважати одноліткою століття. Зняття табу в показі оголеного жіночого тіла проходило ніби у два етапи. Перший — 30-і рр., коли в США було легалізовано стриптиз і в масовому порядку на рекламних фотографіях з’явилися оголені жіночі ніжки. Другий — сексуальна революція 60-х рр. Це був злет еротичної культури, пов’язаний із рухом хіпі, з новою літе­ратурою, новим живописом. Природно, сексуальна революція не могла не торкнутися реклами.

Як правило, еротика в рекламі—це не мотив позиціонування, а лише засіб привернути увагу, забезпечити початкове запам’ято­вування — те, що теоретики реклами називають «eye stopper» (па­стка для ока). Це дуже важливе завдання — адже щодня на людину обрушується до п’яти тисяч рекламних повідомлень».

Приклад.

Якось по телевізору демонструвався такий рекламний ро­лик. Ранній ранок. По безлюдній Червоній площі в Москві йде пара стомлених людей. Він і вона. Вони одягнені в екст­равагантні костюми від Готьє. На ній шкіряне плаття, що

відкриває розкішні груди. На ньому папаха з дрібного кара­куля й костюм «а-ля рус». Стиль одягу обох — такий «новий- російський андеграунд». В обличчях і фігурах читається сто­млена, бурхлива ніч. Він і вона дуже ефектні — тією реклам­ною, породистою красивістю, що називається «обкладинкова зовнішність» і досягається тільки за допомогою комп’ютер­ного макіяжу. Обоє — втілені архетипи своєї статі, Чоловік і Жінка з великої букви.

Голос за кадром: «У дійсності вона не справжня блондин­ка. І очі у неї зовсім не блакитні, це контактні лінзи. І груди у неї не справжні, це силікон. Він узагалі жінками не ціка­виться, у нього є друг. Єдина справжня правда — це те, що їм жахливо хочеться пити! Спрайт: імідж — ніщо, спрага — усе. Не дай собі засохнути».

Спочатку ця реклама декому з телеглядачів не сподобала­ся. У ній усе було неправильно. Їм показували красивих лю­дей, причому не просто красивих, а «ну дуже красивих», та­ких собі Самця і Самку роду людського. При цьому безсто­ронній голос за кадром розвінчував цю красу. Мовляв, він зовсім ніякий не герой-коханець, а гей. А вона, розкішна блондинка з блакитними, як травневе небо, очима, уся не­справжня, уся штучна (для повноти картини могли ще дода­ти, що у неї вставні щелепи й нога відстібується). Очам і вухам глядачів пропонувалися різні страви. Імідж героїв роз­валювався прямо на екрані. І глядачі не могли зрозуміти, чому їхні очі й вуха мають сваритися між собою.

«Ні, з цим сюжетом щось не так», — бурхливо обговорю­вали вони рекламний ролик. Адже всі ролики дотепер пока­зували нам зовсім інше: життя прекрасне, як казка, де герої красиві, як молоді боги, і єдина їхня проблема — щоб жуйка «смакувала» довше й довше. А у цій рекламі все навпаки — й краса не справжня, й орієнтація не традиційна.

Але було в цьому ролику щось, що викликало підсвідоме бажання зрозуміти. До речі, під час відвідання магазину деякі телеглядачі чомусь купили «Спрайт».

Коли глядачі вдруге подивилися цей рекламний ролик, вони зрозуміли: але ж це те, що треба. Блискуча рекламна ідея, не відразу зрозуміла, була не заїждженою схемою «мені подобається ,тому що», а навпаки — новим поглядом: «я хочу купити всупереч». У цій рекламі насправді були показані не актори, не топ-моделі й не костюми від кутюр. У ній була показана Спрага, угамувати яку може тільки «Спрайт». Після здорових міркувань, рекламний ролик виявився помітним, а

 

« Содержание


 ...  214  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я