Політична економія

Тема 15 Держава та її економічні функції

15.1.  Держава як суб’єкт економічних відносин.

15.2.   Підприємництво в державному секторі.

15.3.   Позитивні та негативні риси ринку.

15.4. Погляди щодо державного регулювання ринкової економіки.

15.5.  Економічні функції держави.

15.6.   Роль держави в кругообігу продуктів, ресурсів і доходів.

15.1.   Держава як суб’єкт економічних відносин

Як відомо, основними суб’єктами економічних відносин у ринковій економіці є домогосподарства, підприємства та дер­жава. У попередніх темах розглядались особливості домогос- подарств та підприємств як суб’єктів ринкових відносин. Дана тема присвячена державі — як суб’єкту ринкових відносин.

Держава — це, насамперед, політичний орган: законодав­ча, виконавча та судова влада. Однак вона є й економічним суб’єктом, тобто носієм економічних відносин. По-перше, дер­жава є власником частини ресурсів суспільства, частини підприємств, а то й окремих галузей. Як власник вона виступає організатором виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, виробленої в державному секторі економіки. По­друге, держава здійснює регуляторну політику щодо підприємств приватного (недержавного) сектору. По-третє, держава організує зовнішньоекономічні зв’язки країни з інши­ми країнами та світовими економічними організаціями. В умо­вах, коли частина акцій приватизованих державних підприємств залишається у власності держави, остання володіє корпоративними правами щодо володіння, користування і роз­порядження приватизованими підприємствами.

Держава в частині державного сектору економіки є товарови­робником, тобто товар, вироблений на державних підприємствах, є власністю держави, і тому вона безпосередньо втручається в про-

цес реалізації, а певною мірою, і використання товарів і послуг, вироблених на державних підприємствах.

15. 2. Підприємництво в державному секторі

Якщо держава є суб’єктом ринкових відносин, то її можна вважати сукупним підприємцем у країні. Значною мірою їй притаманні такі характерні риси підприємницької діяльності, як самостійність, ініціативність, ризиковість, а також мета — одержання прибутку. Однак кожна з цих рис у державному гос­подарюванні має певні особливості порівняно з приватним сек­тором. Найхарактернішою особливістю їх можна вважати со­ціальну спрямованість. Як це розуміти? Принцип самостійності не означає, що всі рішення, які схвалює держава, вкладаються в принцип: захочу — зроблю, не захочу — не зроблю. Для дер­жави часто цей принцип доповнюється вимогами “потрібно”, “змушена” та іншими.

Ініціативність у схваленні економічних рішень державою також певною мірою обмежена, наприклад, поведінкою краї- ни-партнера в економічних відносинах, правилами, за якими надаються кредити МВФ, Світовим банком, ЄБРР та ін. Дер­жава не може дозволити собі суттєвий ризик у схваленні своїх економічних рішень, тому що від результатів її господарюван­ня часто залежить доля не лише окремих важливих елементів, а й всієї економіки країни в цілому.

У державному підприємстві, окрім прибутку, кінцевими цілями господарювання виступають результати, які безпосеред­ньо не пов’язані з прибутком: задоволення потреб населення, галузі чи країни в цілому в тому чи іншому продукті, зростання добробуту населення, зменшення забруднення навколишньо­го середовища, забезпечення обороноздатності країни, підви­щення освітнього рівня, поліпшення стану здоров’я нації тощо.

15.  3. Позитивні та негативні риси ринку

Перед викладенням безпосередньо економічних функцій держави, слід звернути увагу на об’єктивну необхідність цього явища.

Необхідність визначається тим, що сам ринок (приватна економіка) поряд із позитивними рисами має і суттєві негативні риси. До позитивних ознак можна віднести: високу ефек- 190

 

« Содержание


 ...  98  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я