Тема 14 Підприємництво в аграрній сфері
14.1. Суть та особливості аграрного виробництва.
14.2. Відносини власності в сільському господарстві.
14.3. Форми господарювання в сільському господарстві та їх реформування в Україні.
14.4. Рентні відносини.
14.5. Ціноутворення в АПК.
14.6. Державна підтримка сільського господарства.
14.1. Суть та особливості аграрного виробництва
Аграрний сектор посідає важливе місце в економіці суспільства. Від його розвитку залежать нормальне функціонування всього господарства країни й добробут людей.
Аграрний сектор пов’язаний із господарюванням на землі, вирощуванням та реалізацією сільськогосподарської продукції. У сільському господарстві встановлюються специфічні аграрні відносини. Це відносини, які виникають з приводу, по-перше, привласнення й використання землі та інших засобів сільськогосподарського виробництва; по-друге, виробництва, розподілу, обміну і споживання сільськогосподарської продукції та послуг.
Суб’єктами економічних відносин в аграрному секторі виступають:
а) суспільство у цілому в особі держави;
б) виробничі колективи, представлені сільськогосподарськими підприємствами (кооперативами, селянськими спілками, фермерськими господарствами, підрядними та орендними формуваннями, колгоспами та держгоспами);
в) індивідуальні виробники сільськогосподарської продукції (фермери, сімейно-індивідуальні господарства, колгоспники, робітники держгоспів, службовці і т.д.).
Аграрні відносини є складовою загальної системи економічних відносин суспільства. Найбільш чітко цей зв’язок виявляється в розвитку агропромислового комплексу (АПК) на базі агропромислової інтеграції.
АПК складається з таких сфер:
1 галузі промисловості, які постачають сільському господарству знаряддя праці (засоби виробництва);
2 власне галузі сільського господарства;
3 галузі, які перероблюють сільськогосподарську продукцію;
4 галузі, що обслуговують сільське господарство,—виробнича та соціальна інфраструктури.
В Україні у першій сфері виробляється близько 15 %, у другій сфері — 46 %, в обслуговуючих та переробних галузях (третя і четверта сфери) — 39 % валового продукту АПК.
Особливості аграрних відносин такі:
1. Земля виступає головним об’єктом виробничих відносин і основним засобом виробництва. Одночасно вона є предметом праці і засобом праці.
2. Сезонність сільгоспвиробництва. Робочий період має відносно короткий час — осінь, весна, літо (часи пік).
3. Переплетіння економічних і природних процесів відтворення. Кінцевий результат залежить не лише від людини, а й від природи.
4. Складність та різноманітність економічних зв’язків, породжених уходженням сільського господарства в АПК та народне господарство в цілому, а також переплетінням різноманітних форм власності.
14.2. Відносини власності в сільському господарстві
Центральне місце у відносинах власності в сільському господарстві посідає власність на землю. Проблема відносин власності на землю є однією з важливих складових системи соціальної справедливості в суспільстві, тому що земля — не є продуктом праці, а даром природи, і тому доступ до користування її благами повинні мати всі люди однаковою мірою. Від того, чи буде земля приватною, колективною, чи загальнодержавною, залежатиме, з одного боку, хто володітиме, користуватиметься й розпоряджатиметься нею і продуктами її функціонування; тобто залежатиме, як дотримуватиметься принцип соціальної справедливості, закладений природою. З іншого боку, форми власності на землю визначають і форми власності між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання сільськогосподарських продуктів.
» следующая страница »
1 ... 79 80 81 82 83 8485 86 87 88 89 ... 220