Тема 26 Форми міжнародних економічних відносин
26.1. Світові господарські зв’язки та їх форми.
26.2. Міжнародна торгівля та її економічні форми.
26.3. Міжнародний рух капіталів. Міжнародний кредит.
26.4. Міжнародні валютні відносини. Валютний курс.
26.5. Платіжний баланс і його регулювання.
26.6. Міжнародні валютно-фінансові організації.
26.7. Міжнародна міграція робочої сили.
26.8. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
26.1. Світові господарські зв’язки та їх форми
Як зазначалось раніше, світове господарство функціонує у формі міжнародних економічних відносин, які відображають ті чи інші світові господарські зв’язки.
Світові господарські зв’язки є матеріальною основою мирного співіснування, спілкування та взаємопереплетіння інтересів різних держав, регіональних угруповань та міжнародних (світових) організацій.
Світові господарські зв’язки пов’язані з усіма фазами суспільного відтворення в масштабі планети: виробництвом, розподілом, обміном та споживанням благ і послуг. Ці зв’язки можна розглядати на трьох рівнях: макро-, мета- та мікрорівнях.
Макрорівень виявляється у міжнародних економічних відносинах, що визначають і забезпечують у сьогоднішньому світі загальні умови розвитку міжнародних економічних відносин.
Метарівень — це економічні зв’язки між регіонами, містами, окремими країнами на міжгалузевому рівні.
Мікрорівень — це зовнішньоекономічна діяльність окремих підприємств, фірм тощо. У певному розумінні на мікрорівні діють і транснаціональні корпорації (ТНК).
Функціонування світового господарства у формі світових господарських зв’язків відтінює дві основні тенденції:
• Цілісності світових економічних відносин, що ґрунтуються на цілісності самого світового господарства, спорідненості економічних інтересів різних країн, дії економічних законів у світовому господарстві, необхідності переходу до нових типових форм і методів господарювання, які ґрунтуються на досягненнях сучасної НТР в умовах інформаційного суспільства.
• Відокремленості національних економік, окремих інтеграційних угруповань, територій та частин світу, які ґрунтуються на відмінностях в економічних інтересах окремих країн, регіонів чи угруповань.
Ці дві тенденції співіснують у формі певних суперечностей. Такі суперечності існують між окремими країнами (Росія й 344
Україна, Росія і США), між окремими економічними центрами (США і Західна Європа, США і Японія, Західна Європа і Японія), та між окремими економічними угрупованнями (ЄЕС, NАFТА, АСЕАН та ін.).
Суперечності можуть виявлятись, зокрема, в “торговельних війнах”, у встановленні ембарго (заборони) на поставки певних видів продукції до окремих країн тощо. Більшість із суперечностей вирішуються шляхом домовленостей, взаємних компромісів, уточнення та перегляду договірних умов тощо. Останні можуть здійснюватись як на дво-, так і на багатосторонніх основах.
Прикладом форми досягнення спільних дій у галузі економіки є щорічні зібрання (саміти) семи найрозвинутіших країн світу: США, Канада, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія, Італія, в яких останнім часом бере участь також і Росія.
Зовнішньоекономічні зв’язки виявляються, в основному, в таких формах, як міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталів, міжнародні кредитні відносини, міжнародні валютні відносини, міжнародна міграція робочої сили, міжнародний обмін технологіями та ін.
26.2. Міжнародна торгівля та її економічні форми
Розвиток зовнішньої торгівлі історично став першою формою економічних зв’язків між різними народами й країнами. Сьогодні міжнародна торгівля — одна зі сфер міжнародних товарно-грошових відносин як сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Розрізняють міжнародну торгівлю товарами і міжнародну торгівлю послугами.
» следующая страница »
1 ... 180 181 182 183 184 185186 187 188 189 190 ... 220