Політична економія

Споживання благ. Є завершальною стадією руху продукту, на якій реалізуються його корисні (споживчі) властивості у процесі використання. З огляду на те, що під час споживання відбуваєть­ся зменшення чи руйнування споживчих властивостей благ, анг­лійський економіст Альфред Маршалл (1842—1924) охарактери­зував його як негативне (від'ємне) виробництво. Однак споживан­ня як процес знищення благ є водночас і процесом виробництва. Ця двоїстість споживання обумовлена тим, що зміст його, як і розподілу та обміну, утворюють дві різні складові. Першою є ви­робниче споживання — споживання засобів виробництва і робочої сили у процесі виробництва благ, наслідком якого є нові блага. Споживання засобів виробництва і робочої сили — це органічна складова власне виробництва. Другою складовою змісту спожи- ванняє особисте споживання — споживання предметів особисто­го вжитку. За своєю сутністю таке споживання є споживальним виробництвом, утворює фазу власне споживання як самостійну фазу руху продукту в суспільному відтворенні. Її функція полягає у відтворенні робочої сили людини, її розвитку. Особисте спожи­вання є не просто фізіологічним чи освітньо-культурним актом. Його суспільна функція, поряд з відтворенням життєвих, продук­тивних сил людини, полягає у створенні стимулів, мотивацій для розвитку та вдосконалення виробництва.

Отже, погляд на суспільне виробництво як на відтворюваль- ний процес розкриває його фазну структуру. Фази безпосередньо (власне) виробництва, власне розподілу, власне обміну та власне споживання благ взаємопов'язані, впливають одна на одну, водно­час кожна з них має особливий зміст і виконує особливу функцію у суспільному відтворенні. Такий взаємозв'язок фаз суспільного ви­робництва утворює правильний силогізм (грец. 8у1І0

І8Ш08 — де­дуктивний умовивід), за яким виробництво становить загальність, розподіл і обмін — особливість, а споживання — одиничність, яка замикає собою ціле.

Продуктивні сили і виробничі відносини

Наступним етапом аналізу сутності виробництва як явища людського життя є з'ясування двох його взаємопов'язаних сторін: техніко-технологічного змісту та суспільної форми, що відобража­ються поняттями «продуктивні сили» та «виробничі відносини».

Продуктивні сили. Продуктивні сили суспільства є провідним чинником суспільного виробництва.

Продуктивні сили — діяльна форма єдності особистісного і речового фак­торів виробництва, яка становить процес їх функціонування як процес ак­тивного відношення людини, суспільства до природи, в якому здійснюється матеріальне та духовне виробництво, відтворюються умови життя людини, відбувається її розвиток.

Продуктивні сили утворюють матеріально-речовий зміст сус­пільного виробництва. До них належать засоби і предмети праці, що в єдності утворюють поняття «засоби виробництва», а також люди, які володіють виробничим досвідом та надають руху засобам вироб­ництва. Йдеться про те, що люди і засоби виробництва лише тоді ста­ють діяльними продуктивними силами суспільства, коли вони всту­пають у взаємодію. Основною продуктивною силою суспільства є працівники з їх здатністю до праці, якнайповнішого використання сил природи та власних сил через застосування досягнень науки.

Продуктивними силами суспільства вважають не лише сукуп­ність технічних засобів виробництва та людей. Як соціальне за своєю природою явище вони є тими силами, які породжує сус­пільна організація праці, зокрема її суспільний поділ і коопера­ція. Тобто продуктивні сили — це всі сили природи, людини, створених нею технічних і технологічних, у тому числі інформа­ційних, засобів, які людина використовує в процесі виробництва благ. За сучасних умов продуктивними силами суспільства є такі нематеріальні сили, як знання, наука (специфічна продуктивна сила), досвід, культура, інформація.

 

« Содержание


 ...  8  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я