6. Концепція управління з позицій науки про поведінку. Набула розвитку в 60-ті роки ХХ століття. Її основне кредо: підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів. Це менеджмент, який характеризується певними зрушеннями у використанні людського потенціалу, що видно з порівняння, наведеного у табл. 1.1.
Таблиця 1.1. Порівняння поглядів авторів концептуальних проблем
Традиційний погляд |
Погляд з позиції менеджменту людських ресурсів |
1. Людина як фактор виробництва |
1. Людина як найважливіший фактор реалізації цілей виробничої політики фірми |
2. Людина як стаття витрат |
2. Людина як джерело доходів, несуча конструкція фірми |
3. Кадрова політика - другорядне завдання |
3. Кадровий менеджмент як нагальна потреба й пріоритетна проблема |
4. Кадрова політика - прерогатива організації |
4. Проблема кадрів - частина загальної взаємодії всіх адміністративних і управлінських служб |
5. Функціональна роз’єднаність в управлінні |
5. Концентрація всіх функцій у службі менеджменту в інтересах кінцевих результатів |
6. Гроші є єдиним стимулом до праці |
6. Гроші не є єдиним стимулом до праці. Партнерство, спілкування, спільність інтересів об’єднує трудовий колектив. (Спільність інтересів у результатах праці) |
7. Людьми треба управляти |
7. Людей треба направляти. Зробити їхні знання й навички продуктивними й результативними |
8. Управління обмежене сферою підприємства і його партнерів |
8. Границі менеджменту безмежні. Вони не збігаються з кордонами держави й регіону |
9. Функції підприємця і менеджера спільні |
9. Функції підприємця і менеджера розділені. Підприємець, який не вміє управляти, а менеджер, який не вміє обновляти виробництво - гинуть |
Ця концепція змінила погляди на багато проблем. Зокрема, важливе значення відведено ролі інтелекту в перетворенні сучасного суспільства. Академік В. І. Вернадський ще на початку минулого століття сформулював роль інтелекту в перетворенні суспільства. Цей процес він назвав ноосферизацією (noos - грецьк. «розум»).
Менеджмент в умовах адміністративно-тоталітарної системи характеризується такими ознаками:
• перманентні диспропорції й втручання іззовні;
• обмеження права голосу (згори) і права ухвалення рішення (знизу) при великому формалізмі цього процесу;
• необхідність вирішувати численні оперативні задачі на шкоду концептуальній діяльності.
В умовах ринку менеджер підлеглий законам ринку й працює у відносно стабільних умовах об’єктивного характеру, що відповідають вимогам ринку. Його робочий день розподіляється в такий спосіб (табл. 1.2):
Таблиця 1.2. Структура робочого дня менеджера
Функції менеджера |
Частина робочого часу, затрачуваного на виконання функцій, % |
Керівництво співробітниками. Інструктаж |
28,4 |
Планування |
19,5 |
Координація дій |
15,6 |
Оцінка пропозицій |
12,7 |
Збирання і обробка інформації |
12,6 |
Переговори із замовниками, партнерами |
6,0 |
Кадрові питання |
4,1 |
Викладацька діяльність
|