Економічні зони орієнтовані на валютну самооплатність, мають самостійний платіжний баланс і свій банк, самостійно розпоряджаються надплановою продукцією через свій банк, контролюють грошовий і валютний обіг, залучають іноземні кредити й виступають акціонером, вирішують питання про структуру заробітної плати й регулюють режим ввезення і вивезення товарів.
ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ - результат виробничо-господарської діяльності, обчислений шляхом порівняння витрат по зрівнюваним варіантам. В економічній практиці підприємств розрізняють: очікуваний економічний ефект, що розраховується на стадії проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, при обґрунтуванні економічної доцільності впровадження заходу; плановий економічний ефект, що розраховується при розробці планів впровадження досягнень науки й техніки, капітального будівництва; фізичний економічний ефект, що розраховується за кінцевими результатами впровадження або реалізації. Відношення витрат до величини економічного ефекту (результату) виражає ефективність виробництва, тобто окупність витрат. Ефективність капітальних вкладень або їх окупність визначається порівнянням капітальних вкладень у різні варіанти господарських рішень з економією поточних витрат. Основним критерієм економічної ефективності капітальних вкладень є приріст прибутку. Залежно від мети розрахунку розрізняють загальну (абсолютну) економічну ефективність капітальних вкладень і порівняльну (відносну). Абсолютна ефективність використовується для виміру приросту продукції як результату капітальних вкладень; відносна ефективність - для вибору варіанта капітальних вкладень. Критерієм оптимального варіанта ефективності капітальних вкладень є мінімум здійснених витрат.
ЕКОНОМІЧНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ (від нім. Souveränität, франц. souveraineté - верховна влада) - економічна незалежність і самостійність суверенної держави в зовнішній і внутрішній господарській діяльності, що не допускає втручання іноземної держави. Економічним суверенітетом володіють країни з нормально функціонуючою економікою, активним зовнішньоторговельним балансом, не обтяжені значним внутрішнім і зовнішнім боргом незалежно від розміру території держави, географічних умов її розташування, національного складу, кількості населення й типу суспільного ладу. Економічний суверенітет забезпечується активною політичною діяльністю націй, розвитком дипломатичних, торгово-економічних та інших зв’язків з країнами і континентами. Наявність природних ресурсів у країні є важливою, але не єдиною умовою досягнення і зміцнення економічного суверенітету. Держава використовує специфічні йому джерела й резерви життєдіяльності для зміцнення свого економічного суверенітету, вибираючи як статті експорту, крім природних багатств, прогресивну технологію, патенти і винаходи, міжнародний туризм тощо. Здійснення економічного суверенітету вимагає створення необхідних умов для широкого розвитку економічних, наукових і культурних зв’язків із закордонними країнами, а також правової основи і механізму захисту інтересів держави, соціальних груп і підприємців.
ЕКСПОРТ (від англ. export, лат. exportare - вивозити) - вивіз за межі країни товарів, послуг і капіталу для продажу. Експорт товару означає вивіз матеріальних благ з метою одержання доходу. Експорт послуг - це надання на певних умовах іноземному партнерові послуг виробничого або іншого характеру. Експорт капіталу - інвестування фінансових коштів у створення виробничих або інших об’єктів на території іншої країни з певним строком їх окупності.
ЕМБАРГО (від ісп. embargo - заборона, накладення арешту) - заборона державною владою ввозу і вивозу товарів або валюти в іншу країну, продиктована економічними або політичними мотивами; поширюється на судноплавство й інші транспортні комунікації.
» следующая страница »
1 ... 111 112 113 114 115 116117 118 119 120 121 ... 224