РОЗДІЛ 3 ПРИВАТИЗАЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ
1 Економічний зміст власності, приватизації та роздержавлення
Сучасні соціально-економічні процеси, що відбуваються в нашому суспільстві, як ніколи потребують глибокого вивчення фундаментальних основ його розвитку. І це стосується не тільки вузького кола науковців та фахівців. В життя кожної людини зараз увійшли такі економічні поняття, як ринок, прибуток, ціна, конкуренція, і безперечно, власність. Саме власність є фундаментальною основою існування будь-якого суспільства та кожної окремої людини. Важливого значення в цьому випадку набувають питання трансформації відносин власності в сучасній економіці.
В період переходу країн до ринкових відносин процесам реформування власності надається особливе, якщо не вирішальне, значення. Трансформація відносин власності відбувалася та відбувається крізь “призму” роздержавлення, маючи стрижнем перетворень приватизацію - не атрибут існуючої суспільно- економічної формації, а один із засобів підвищення ефективності суспільного виробництва. В таких умовах дослідження проблем власності, її радикальної трансформації займає чільне місце в сучасній науковій думці.
Якщо вести мову про власність, то ті проблеми, що огортають її з усіх сторін, завжди знаходяться в центрі уваги дослідників економічної природи явищ і процесів. Аналіз такої економічної природи, місця та ролі власності в ринковій економіці містять праці відомих нам А.Сміта, Дж.С.Мілля, К.Менгера, Р.Познера, Ф.Хайєка та інших вчених. Економічний аспект власності розкрито в працях О.Рикова, М.Бухаріна та їх послідовників. Серед російських науковців дослідженням цих питань займались Л.Абалкін,
A. Аганбегян, С.Шаталін, В.Леонтьєв, Л.Нікіфоров, Т.Кузнєцова, П.Буніч та інші, серед українських - С.Мочерний, О.Григорьєв, В.Новиков, В.Положій,
B. Голіков, Ю.Єхануров та ін.
Усіма ними було закладено значне теоретичне підгрунтя для подальшого вивчення трансформаційних процесів в країнах.
Власне, на нашу думку трансформація відносин власності - це особливий механізм економічних перетворень, який базується на процесах роздержавлення і приватизації, передбачає зміну власника та спрямований на формування прошарку таких власників, які забезпечували б стабільне функціонування соціально орієнтованої економіки.
Існує декілька підходів до того, що слід вважати під такими поняттями, як “приватизація” і “роздержавлення”. Так, на думку А.Радигіна, приватизація це системне визначення, тобто одночасно процес продажу майна державних підприємств приватному сектору, поступовий відхід держави від функцій суб’єкта відносин власності, а також процес формування нових економічних і правових механізмів, інституційних структур (зокрема, корпоративного сектору) [29]. В цьому випадку прослідковується об’єднання за змістовним значенням обох понять - “приватизація” і “роздержавлення”.
З точки зору С.Мочерного “провідним напрямом роздержавлення економіки повинна стати не її приватизація, а колективізація, тобто перехід значної частини державних підприємств у власність трудових колективів”, хоча він й визначає, що “частина дрібних державних підприємств може перейти в приватну власність”. Водночас, на його думку, роздержавлення “слід було б визначити як перетворення державних підприємств у колективні (кооперативні, акціонерні, орендні) з наступним формуванням на них колективно- індивідуального привласнення їх результатів виробництва” [20, с. 30].
Інший представник західноукраїнської наукової економічної думки О.Григорьєв окреслює ці поняття ще вужче: “Форми переходу державної власності в інші форми власності називаються роздержавленням, в рамках якого приватизація - повний чи частковий продаж держмайна в руки індивідуальних чи асоційованих приватників, чи в колективну власність” [7, с.
» следующая страница »
1 ... 64 65 66 67 68 6970 71 72 73 74 ... 433