Основи стандартизації та сертифікації товарів і послуг

Після впровадження стандарту у виробництво на основі даних фактично отриманих результатів при проектуванні, виробництві та експлуатації об’єктів стандартизації можна розрахувати вели­чину фактичного економічного ефекту. Зіставлення даних очі­куваного і фактичного економічного ефекту дає змогу зробити аналіз змін економічних показників внаслідок проведення робіт зі стандартизації, встановлення повноти впровадження стандарту та оцінювати роботу в галузі стандартизації.

Визначення економічної ефективності стандартизації ґрун­тується на методах розрахунку порівняльної економічної ефек­тивності. Цей розрахунок здійснюють шляхом зіставлення еко­номічних результатів до і після проведення робіт зі стандарти­зації. Отриманий результат цілком залежить від бази порівняння, тому чітке встановлення правил її вибору може забезпечити дос­товірність проведених розрахунків. Як базу порівняння прийма­ють досягнутий рівень техніко-економічних показників, відоб­ражених у нормативних документах, за якими нині виробляється продукція. Додержуючись цього принципу, розробник стандар­ту може показати тільки дійсну та істинну величину економічно­го ефекту, яка, в першу чергу, характеризує прогресивність ново­го вибору.

Основні показники економічної ефективності стандартизації:

1)      річна економія (Е) — це різниця витрат на розробку, виго­товлення та експлуатацію стандартизованого об’єкта.

2)      річний економічний ефект (Е_ст) — це результат зіставлення річної економії та витрат на розробку і впровадження стандарту, які зведені до одного розрахункового року. Крім того, з метою підвищення чіткості відображення результатів стандартизації їх показують у грошовій та в натуральній формі. Доцільність пода­вати економічну ефективність у натуральній розмірності (тонна, літр, кВт год) пов’язана з актуальністю раціонального викорис­тання сировинних та енергетичних ресурсів у народногосподарсь­кому комплексі.

3)      коефіцієнт економічної ефективності (К_ст) — це відношен­ня річної економії до витрат. Він служить для порівняння з нор­мативним коефіцієнтом економічної ефективності (К_н = 0,15). Якщо К_ст > К_н, то впровадження стандарту є доцільним. Якщо К_ст<К_н, то впровадження стандарту не можна вважати економічно доцільним для народного господарства.

4)      термін окупності витрат (Т_ок) — це величина, обернена до К_ст, що визначає період часу, протягом якого витрати на розробку і впровадження стандарту мають окупитися.

Слід відзначити методичний аспект, пов’язаний з визначен­ням пайової частки стандартизації в загальному ефекті від впро­вадження нової техніки, параметри якої закладено у стандарти. Метод визначення пайової участі має суто практичне значення і використовується при стимулюванні виконавців робіт зі стан­дартизації поряд з основними розробниками нової техніки.

Багато заходів зі стандартизації мають соціальний характер та оцінюються специфічними методами та показниками. Так, впро­вадження стандартів системи безпеки праці оцінюється за допо­могою показників зниження виробничого травматизму і про­фесійних захворювань.

2.2.                            Методики розрахунку економічної ефективності стандартизації

Методики розрахунків економічної ефективності мають свої специфічні риси для різних галузей народного господарства, для окремих підприємств, конкретних видів продукції. Практика і досвід проведення розрахунків показує, що для визначення еко­номічного ефекту від робіт і заходів зі стандартизації доцільно використовувати три групи розрахунків:

1)   у передвиробничій сфері (на стадії проектно-конструк­торських та науково-дослідних робіт, тобто на стадії створення стандартів);

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 67 68 69 70 71 7273 74 75 76 77  ... 82