Основи стандартизації та сертифікації товарів і послуг

Нова концепція забезпечення якості зумовила збільшення об­сягу робіт із технічного контролю, його поширення на сферу опера­ційної технології, технологічного оснащення, передвиробничої підготовки технологічних процесів. Вона стимулювала розвиток нових функцій—метрологічного забезпечення та нормативно-ме­тодичної підготовки контролю, обліку, аналізу та ін.

Розширення контролю викликало його диференціацію, а не­обхідність збереження цілісності та керованості процесів контро­лю вимагало запровадження таких функцій, як планування та організація контролю, облік, аналіз та оцінювання робіт із контро­лю. Це призвело до формування збалансованої системи технічного контролю, в якій відокремилася основна діяльність та діяльність з управління. В організаційній структурі виникли технічні бюро, бюро планування та організації робіт, а також інші підрозділи. Си­стему технічного контролю, яка виникла у 50-ті роки, можна на­звати системою забезпечення якості першого покоління.

Одночасно з функціональним та організаційним розвитком почала розширюватися і вдосконалюватися методична й техніч­на база контролю. Значного поширення набули методи статис­тичного контролю.

Однак створення системи технічного контролю викликало внутрішні організаційні суперечності, що є характерними для сучасного виробництва, а саме:

♦               розширені служби технічного контролю стали єдиним ор­ганом забезпечення якості, що призвело до зменшення відповідальності виконавців та керівництва;

♦               технічнийконтрольлише фіксував, алене здійснював впливу на процеси конструкторської та технологічної підготовки ви­робництва.

Види технічного контролю поділяють залежно від:

об’єкта контролювання — на кількісний та якісний;

стадій виробництва — на проектний, технологічний, вхідний, виробничий, приймальний та експлуатаційний;

повноти охоплення — на суцільний та вибірковий; зв’язку з контрольованим об’єктом у часі—на поточний, непе­рервний та періодичний;

змоги подальшого використання контрольованих об’єктів — на руйнівний та неруйнівний;

виду чи типу використовуваних засобів — на вимірювальний, записувальний, органолептичний, оглядовий та порівняльний;

виконавця—на заводський (фірмовий, фабричний, самоконт- рольний та ін.), відомчий, державний, міжнародний;

рівня технічного оснащення — на ручний, механізований, авто­матизований;

впливу на контрольований об’єкт — активний чи пасивний; типу контрольованих параметрів — на геометричний, фізич­ний, механічний, хімічний, металографічний, функціональний, візуальний тощо.

3.   Функції служб якості

Державна система контролювання та сертифікації якості про­дукції, що взаємодіє з відповідними міжнародними організація­ми, охоплює всі стадії її розроблення, виготовлення, використан­ня, транспортування та зберігання. Згідно з ДСТУ 180 9000-95 та ДСТУ 3410-96, всебічне та повноцінне контролювання якості про­дукції є обов’язковим як для виробників, так і для споживачів.

На виробничих підприємствах для контролювання якості про­дукції створюють спеціальні служби та органи, що відповідають за якість виготовлюваної продукції, а в цехах і на дільницях — спеціальні відділи та лабораторії. На обласному, регіональному та державному рівні створено відповідні служби з контролю якості та сертифікації продукції, основними завданнями яких є:

1)      недопущення випуску продукції, що не відповідає вимогам стандартів, технічних умов, затвердженим зразкам (еталонам), проектній, конструкторській та технологічній документації, умо­вам укладених угод та іншим критеріям;

2)      зміцнення виробничої дисципліни та підвищення відпові­дальності всіх виробничих ланок за якість виготовлюваної про­дукції;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 37 38 39 40 41 4243 44 45 46 47  ... 82