Основи стандартизації та сертифікації товарів і послуг

♦                  проведення цілеспрямованої науково-технічної та еконо­мічної політики шляхом розроблення міжнародних і регіо­нальних стандартів на базі стандартів України на нові види продукції та послуги;

♦                   оптимізація нормативного забезпечення співробітництва з іншими країнами та участь у міжнародному розподілі праці;

♦                  забезпечення захисту інтересів країни під час розроблення стандартів;

♦       забезпечення єдності вимірювань;

♦       забезпечення взаємного визнання результатів випробувань

і   сертифікації продукції.

Держстандарт України представляє Україну в міжнародних та міждержавних організаціях з питань стандартизації:

♦                  з 1992 р. в Міждержавній Раді з питань стандартизації, мет­рології та сертифікації країн СНД;

♦       з 1993 р. в 180 та ІЕС;

♦                  з 1997 р. Україна є членом за візою Європейського коміте­ту з питань стандартизації (СБК) і членом-кореспонден- том Міжнародної організації законодавчої метрології (ОІМЬ).

2.                   Міжнародна організація з питань стандартизації (ІвО)

Початок міжнародної стандартизації припадає на кінець ХІХ ст., коли у 1875 р. в Парижі було підписано Конвенцію з організації Міжнародної комісії мір і ваг. У1926 р. було створено Міжнародну федерацію національних асоціацій з питань стан­дартизації (І8А), до якої ввійшло 20 національних організацій. Із початком ІІ світової війни вона припинила свою діяльність.

Після війни в жовтні 1946 р. у Лондоні було створено І80. Основною метою І80 є забезпечення розвитку стандартизації та суміжних із нею галузей для сприяння міжнародному обміну то­варами і послугами, а також розвитку співробітництва в інтелек­туальній, науково-технічній та економічній діяльності.

Основні види діяльності І80:

♦    заходи, які сприяють координації та уніфікації національ­них стандартів;

♦         розроблення і затвердження міжнародних стандартів;

♦         обмін інформацією з проблем стандартизації;

♦    співробітництво з іншими міжнародними організаціями.

ISO — неурядова організація, її членами є 160 національних організацій з питань стандартизації (комітети-члени) з правом од­ного голосу. В ISO встановлено такі види членства: повноправ­ний член організації; член кореспондент; член-абонент.

Повноправний член має право брати участь в усіх робочих орга­нах, бути обраним до керівних органів, отримувати копії всіх ро­бочих документів, представляти на розгляд питання. Для них вста­новлено шкалу щорічних внесків до бюджету ISO. Члени-корес- понденти за рахунок сплати незначного внеску до бюджету ISO мають право отримувати комплект усіх міжнародних стандартів. До них належать країни, які розвиваються і економічний стан яких не дозволяє стати повноправними членами. Члени-абонен- ти сплачують пільгові внески і мають можливість отримувати інформацію про міжнародну стандартизацію.

Органи ISO розміщені в Женеві; офіційні мови ISO — ан­глійська, французька, російська. міжнародні стандарти публіку­ються англійською і французькою мовами.

Структура ISO. Вищим органом ISO є генеральна асамблея, яка скликається один раз на три роки. Генеральна асамблея —це збори посадових осіб і делегатів, призначених комітетами-члена- ми. Члени-кореспонденти та члени-абоненти виступають як на­глядачі (спостерігачі).

До керівних органів належать рада, технічне бюро та централь­ний секретаріат. Вищими керівними особами є президент (оби­рається на три роки). Рада керує роботою ISO в перервах між се­сіями генеральної асамблеї. До складу ради входить 18 комітетів- членів. Центральний секретаріат виконує поточну адміністративно - технічну роботу. Технічне бюро керує роботою технічних комітетів (ТК).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 19 20 21 22 23 2425 26 27 28 29  ... 82