Основи моделювання маркетингової діяльності сільськогосподарських підприємств регіону

Герасимчук В. Г. наводить групу факторів, які впливають на цінову політику:

•  витрати виробництва;

•  рівень попиту;

•  цінова політика щодо нових товарів;

•  вплив посередницьких послуг;

•  транспортні витрати;

•  наявність обмежень з боку держави;

•   місце і роль ціни в стратегії маркетингової діяльності підприємства;

•  рівень базисної ціни.

Тормоса Ю. Г. переконаний, що цінова політика дає мож­ливість змінити цінову складову конкурентоспроможності то­вару і встановити рівень ціни в залежності від економічної ко­н’юнктури, фаз життєвого циклу товару і інших факторів. Як правило, цінова політика включає в себе комбінацію різного

виду політики на ринку: політику високих, низьких, дифе- ренційних цін, політику знижок і цінових пільг, конкурент­них престижних цін. В цінову політику входить і методоло­гія визначення рівня ціни в наближеному кількісному вира­женні, а також методика калькуляції і фіксації конкретної ціни [73, с.86].

На думку Гаркавенко С. С. цінова політика є складовою конкурентоспроможності товару, її кінцева мета — визначити цінову стратегію, конкретну ціну товару, коли та як змінювати ціну [22, с. 55].

Магалецький Г. В. пропонує наступну класифікацію цін:

заснована на сумі витрат виробництва, товароруху, прибутку виробничо-збутових організацій

призначена для купівлі -продажу на даному ринку

встановлюється угодою в залежності від певних умов

відображає рівень фактично укладених угод за певний минулий період і використовується в переговорах для встановлення поточної ціни

складається на ринку покупця

Встановлюється в угоді купівлі-продажу і не підлягає перегляду

Рис. 1.2. Класифікація цін за видами

Мороз Л. А. зазначає, що у ході дослідження ринку вивча­ють поведінку споживачів, їхні смаки і потреби, споживчі пе­реваги, мотиви, які спонукають їх приймати рішення стосов­но купівлі товару. Глибоке розуміння поведінки споживачів дає маркетологам змогу задовольняти їхні потреби краще, ніж це роблять конкуренти.

Після прийняття керівництвом підприємства стратегічно­го рішення стосовно кожного свого виробництва переходять до планування маркетингу. На цьому етапі розробляють дета­лізовані плани для кожного виробничого підрозділу, товару

тощо. Дослідження та вивчення зазначених засобів маркетин­гу, сукупність яких підприємство використовує для впливу на цільовий ринок, дасть змогу досягти бажаних маркетингових цілей підприємства [48, с. 17].

Маркетингове середовище — це сукупність діючих за ме­жами компаній суб’єктів і сил, які впливають на розвиток і підтримку службами маркетингу вигідних взаємовідносин з цільовими клієнтами.

Переважна більшість дослідників поділяє маркетингове середовище на мікросередовище та макросередовище.

Мікросередовище створюють фактори, які тісно пов’язані з компанією — сама компанія, посередники, постачальники, конкуренти, споживачі та контактні аудиторії. Макросередо­вище представлене більш загальними зовнішніми факторами, що здійснюють вплив на мікросередовище в цілому. Розрізня­ють сім складових макросередовища: економічна, технологіч­на, конкурентна, міжнародна, соціальна, ринкова, політична [13, с. 76].

Успіх чи невдача роботи компанії на ринку зумовлюється саме взаємодією та взаємозв’язком зовнішніх та внутрішніх факторів, керованих та некерованих, мікро- та макросередо- вищем.

Підприємству для успішної діяльності на зовнішніх та внутрішніх ринках, закріплення та стабільного функціонуван­ня необхідно використання ринково орієнтованої системи маркетингу.

Маркетинг — це економічна система, що приводить всі ре­сурси компанії у відповідність з вимогами і можливостями рин­ку для отримання прибутку. Тобто маркетинг є адаптивною системою, що органічно включається до ринкової системи. Саме наявність розвиненої маркетингової системи є головним критерієм адаптації та конкурентноздатності підприємства у маркетинговому середовищі.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 3 4 5 6 7 89 10 11 12 13  ... 111