Маркетинг та його середовище як економічні категорії
За останнє десятиліття відбувся процес трансформації української економіки від адміністративної системи управління до ринкової, що зумовило переорієнтацію усіх складових економічного механізму на пошук нових важелів протидії навколишньому середовищу та управлінню деякими його складовими. Однією із таких альтернатив є впровадження механізму маркетингу як на мікро-, так і на макрорівнях економічної системи.
В економічній науці існує безліч визначень маркетингу. Дане явище пов’язують із складністю та багатогранністю даної категорії. Умовно визначення маркетингу можна поділити на такі категорії:
• маркетинг як філософія бізнесової діяльності;
• маркетинг як система управління ринковою діяльністю;
• маркетинг як методологія дослідження ринку [36, с. 122].
Згідно визначення Британського інституту управління
(British Institute of Marketing and Sales Management), маркетинг — це «один з видів творчої діяльності, який сприяє розширенню виробництва і торгівлі, і збільшенню зайнятості шляхом виявлення запитів споживачів, організації досліджень і розробок для задоволення цих запитів; маркетинг пов’язує можливості виробництва з можливостями реалізації товарів і послуг, обумовлює характер, напрямок і масштаби всієї роботи, необхідної для отримання прибутку в результаті продажу максимальної кількості продукції кінцевому споживачу».
Маркетинг є двостороннім процесом обміну між внутрішнім та зовнішнім середовищем — із зовні надходить інформація про запити ринку, яка шляхом перетворення (розробка нової продукції, виробництво та реалізація) набуває певної корисності для кінцевого результату.
Аналізуючи стратегії бізнесу, Гєбей Дж. приходить до висновку, що «маркетинг — це діяльність, спрямована на створення попиту» [26, с.44]. Нам таке порівняння здається неправомірним. З тією ж впевненістю можна стверджувати, що і товарна пропозиція створює попит. Отже, наведене визначення надмірно звужує рамки маркетингу і не розкриває його сутності.
Іншою крайністю є надмірно широке тлумачення маркетингу. Фахівець з управління Нємцов вважає, що «все, що робиться в сфері бізнесу являє собою чи включається в поняття маркетинг» [61,с.114]. Майже вторить йому сучасний колега з Австрії Лайс Г.: «Маркетинг охоплює всі види діяльності людей, що пов’язані з полегшенням процесів обігу (наприклад, товару - на гроші, послуг - на товари)».
Для тлумачення поняття маркетингу використаємо економічний словник-довідник Мочерного, де під маркетингом розуміється аналіз і прогнозування ринкової ситуації з метою орієнтації виробництва і забезпечення кращих економічних умов реалізації виробленої продукції [59, с.213].
Ототожнюючи маркетинг з аналізом ринку, ці автори в такий спосіб надмірно звужують можливості маркетингу, наприклад, з активного впливу на цільову аудиторію і її потреби. На думку Бове, причини неповного і неточного визначення терміна «маркетинг» зумовлені специфікою і різними масштабами проблем, що намагаються вирішити окремі фірми у сфері виробництва, збуту, реклами, технічного обслуговування тощо [17, с. 32].
На наш погляд, у визначенні сутності явища важлива не стільки його всебічна характеристика, що включає подібності з однорідними явищами, скільки головна відмінна риса, його особливість. Така відмінна риса маркетингу як стилю, методу, концепції управління бізнесом полягає, на наш погляд, у постійній турботі підприємства про задоволення потреб, їх активному формуванні, в орієнтації на споживача.
Маркетинг є однією з найважливіших функцій управління підприємством, поряд з такими, як фінанси, облік господарських операцій, добір і розміщення кадрів (управління персоналом). У той же час спроби зробити з маркетингу економічну теорію ми вважаємо неправомірними. Він не може претендувати, принаймні сьогодні, на роль самостійної науки, оскільки не має специфічного, властивого тільки йому предмету і методу. Але це не принижує ролі маркетингу в управлінні підприємством. Більш того, маркетинг дістає усе більш широке визнання. Історично розвиваючись, він переніс функцію управління збутом. На певному етапі підприємці стали відмовлятися від збутового маркетингу, усвідомлюючи, що неможливо ефективно керувати збутом без внесення своєчасних змін у виробництво. У результаті, не тільки збутова діяльність, але і сфера виробництва стала об’єктивом застосування маркетингу. При цьому його стали називати інтегрованим маркетингом.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8 9 10 11 12 ... 111