2. Ступенем новизни рішень, які приймаються, обсягом необхідних змін у стані об’єкта управління, пошуком нетрадиційних підходів до них. У цьому сенсі управління інноваціями набагато складніше управління поточною діяльністю, де все в основному йде за запланованим сценарієм, де вирішуються традиційні проблеми, які повторюються з року в рік;
3. Ступенем оперативності, самостійності, відповідальності, ризикованістю рішень, які необхідно приймати.
Управлінська праця існує в трьох основних формах: евристичній, адміністративній та операторній.
Евристична, праця зводиться до сукупності дій з аналізу та вивчення тих чи інших проблем, які стоять перед організацією, та розробці на основі цього різних варіантів їх розв’язку, в основному стратегічного характеру - управлінських, економічних, технічних. У залежності від складності та специфіки цих проблем праця виконується керівниками різних рівнів та спеціалістами.
Адміністративна праця притаманна в основному керівникам і передбачає поточну координацію та оцінку діяльності підлеглих. Ця праця здійснюється в декількох формах:
• розпорядження, пов’язані з доведенням в усному або письмовому вигляді прийнятих рішень до виконавців та їх інструктування;
• контроль за роботою підлеглих, їх заохочення або покарання;
• організація обміну інформацією, який здійснюється в процесі проведення зборів і нарад, ведення ділових переговорів, відповіді на листи та телефонні дзвінки.
Операторна праця спрямована на технічне забезпечення виробничих та управлінських процесів необхідною інформацією. Ця праця охоплює такі види діяльності, як документаційна (оформлення, розмноження, зберігання різного роду документів); облікова (збір статистичної, бухгалтерської та іншої інформації про виробничі, господарські, соціальні процеси, які мають місце в межах організації); комунікативно-технічна, обчислювальна та формально-логічна (послідовна обробка зібраної інформації та виконання на її основі й згідно з алгоритмом необхідних для прийняття рішення розрахунків). Ця праця здійснюється виключно спеціалістами та технічними виконавцями; частина її не відноситься до розумової, тому для її позначення інколи використовують термін «нефізична праця».
Завдяки управлінській праці здійснюється взаємодія між суб’єктом та об’єктом управління, яка реалізує управлінські відносини. Щоб така взаємодія була ефективною, необхідне виконання ряду умов.
1. Суб’єкт та об’єкт управління повинні відповідати одне одному. Якщо такої відповідності не буде, то вони не зможуть зрозуміти одне одного в процесі праці, отже, не зможуть реалізувати свої потенційні можливості. Легко уявити, наприклад, ситуацію, коли розумна і здібна людина стає керівником у тій сфері, про діяльність якої не має чіткого уявлення. Скоріше всього рішення, які вона буде приймати, будуть незрозумілими для підлеглих, і останні не зможуть працювати з необхідною віддачею. Більше того, суб’єкт і об’єкт управління повинні бути сумісні в процесі функціонування. Так, якщо керівник і підлеглий не будуть сумісні психологічно, то рано чи пізно між ними виникнуть конфлікти, які негативно вплинуть на результати роботи.
2. У межах єдності суб’єкт і об’єкт управління повинні мати відносну самостійність. Суб’єкт управління не в змозі передбачити всі інтереси об’єкта й можливі варіанти його дій у тій чи іншій ситуації, особливо коли вона виникає спонтанно.
3. Суб’єкт і об’єкт управління повинні здійснювати між собою двосторонню взаємодію, яка ґрунтується на принципах зворотного
зв’язку, визначеним чином реагуючи на управлінську інформацію, отриману від іншої сторони.
4. Суб’єкт і об’єкт управління повинні бути зацікавлені в чіткій взаємодії, один у віддачі необхідних у даній ситуації команд, другий - у їх своєчасному і точному виконанні. Можливість суб’єкта керувати обумовлена готовністю об’єкта слідувати наказам, які надходять. Подібна ситуація виникає в тому випадку, коли особисті цілі учасників управлінського процесу будуть збігатися та одночасно відповідати цілям об’єкта управління. Тобто, ступінь досягнення учасниками управління своїх цілей повинен знаходитися в прямій залежності від ступеня досягнення цілей самого управління, які виходять із потреб його об’єкта. Це і є головна проблема управління в тому випадку, коли його об’єкт і суб’єкт не пов’язані відносинами власності.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9 10 11 12 ... 310