Основи менеджменту

Історія розвитку менеджменту

3.1.               Еволюція управлінської думки у світі та в Україні.

3.2.               Становлення перших теорій управління.

3.3.              Школа наукового управління.

3.4.              Школа людських відносин.

3.5.               Теорія індустріального менеджменту.

3.6.               Концепція “виробничої демократії”.

3.7.              Характеристика інтегрованих підходів до управління.

3.8.               Особливості формування сучасних менеджерів в Україні.

3.1.                  Еволюція управлінської думки у світі та в Україні

Перший етап у розвитку управлінської думки дістав назву на­укового управління.

1.              Наукове управління (1885 - 1920)

Воно найбільш тісно пов’язане з роботами Ф. Тейлора, Френ- ка й Лілії Гілбрет та Генрі Гантта.

Ці творці школи наукового управління думали, що, викорис­товуючи спостереження, заміри, логіку й аналіз, можна удосконалити багато операцій ручної праці, для того щоб добитися їх більш ефективного використання.

У 1911 р. вийшла книга Ф.Тейлора “Принципи наукового управління”. Вона започаткувала науку управління як самостійну галузь наукових досліджень і практичної діяльності. Він розробив ряд методів наукової організації праці. Так, при виконанні опера­цій застосовувалося преміювання працівників з метою їх заохо­чення до підвищення продуктивності праці та збільшення обсягу виробництва.

Тейлор і його сучасники фактично визнавали, що робота з управління - це певна спеціальність. Організація в цілому виграє, якщо кожна група працівників зосередиться на тому, що вона

робить найбільш успішно. Цей підхід різко відрізнявся від старої системи, за якої робітники самі планували свою роботу.

Наукове управління не нехтувало людським фактором. Важ­ливим внеском цієї школи було систематичне використання сти­мулювання з метою зацікавлення працівників у підвищенні про­дуктивності і збільшенні обсягів виробництва.

Концепція наукового управління стала серйозним переломним етапом, завдяки якому управління почало широко визнаватися як самостійна галузь наукових досліджень. Вперше керівники, прак­тики та вчені побачили, що методи й підходи, які викладалися в науці і техніці, можуть бути ефективно використані в практиці досягнення цілей організації.

2.              Класична або адміністративна школа в управлінні (1920- 1950)

Появу цієї школи пов’язують з іменами А. Файоля, Л. Урвіка, Д. Мунл. А. Файоль керував великою французькою компанією з видобутку вугілля. Л. Урвік був консультантом з питань управ­ління в Англії. Д. Мунл працював під керівництвом Альфреда П. Слоуна в компанії “Дженерал Моторе”.

Школа адміністративного управління базувалася на розробці й використанні універсальних принципів і функцій управління під­приємством, таких як: структура виробництва, розподіл праці, централізація, ініціатива, планування, дисципліна, система заохо­чень, підпорядкованість особистих інтересів загальним.

Метою класичної школи було створення універсальних принци­пів управління. При цьому виходили із ідеї, що дотримання цих принципів безперечно забезпечить успіх організації.

3.              Школа людських відносин (1930-1950)

Рух за людські відносини зародився у відповідь на нездатність повністю усвідомити значення людського фактора як основного елементу ефективності організації. Цей рух був реакцією на недо­ліки класичного підходу. Тому школу людських відносин інколи називають неокласичною школою.

 

« Содержание


 ...  60  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я