Основи менеджменту

Регулювання як загальна функція менеджменту

10.1.               Поняття регулювання та його місце в системі управління.

10.2.                Види регулювання.

10.3.                Етапи процесу регулювання.

10.1.                Поняття регулювання та його місце в системі управління

З функціями планування та організації тісно пов’язані функції координації та регулювання, котрі здійснюються органами управ­ління в процесі виконання планів. Здійснення організаційної функції не виключає на практиці виникнення деякої невідповідності між усіма елементами утворюваної системи або механізму досягнення мети, що об’єктивно вимагає уточнення характеру дій виконавців, спрямованих на досягнення узгодженості, оптимальної гармоній­ності й ефективності. Таке настроювання системи дістало назву функції координації спільної діяльності. Узгодженість дій персо­налу через встановлення між ними гармонійних зв’язків досягається на основі раціональності, чіткої взаємодії виконавців, оператив­ності й надійності. Функція координації (узгодження) різних процесів праці та їхніх результатів у різних сферах діяльності людей зумовлено рухом усього виробничого організму на відміну від ру­ху його самостійних органів.

Координація забезпечує узгодженість у часі й просторі дій органів управління та посадових осіб, а також між системою в цілому і зовнішнім середовищем. Функція координації відіграє в управлінні виробництвом роль, яку образно можна порівняти з роллю диригента в оркестрі. Саме завдяки їй забезпечується ди­намізм системи виробництва, створюється гармонія взаємо­зв’язків виробничих підрозділів, здійснюється маневр матеріаль­ними та трудовими ресурсами всередині підприємства у зв’язку із зміною техніко-економічних завдань.

Об’єктом функції координації є як управляюча система, так система якою управляють. Призначення діяльності органів управ­ління - забезпечити єдність дій усіх управлінських підрозділів, працівників управління та спеціалістів для найбільш ефективного впливу на процес виробництва.

Координація означає синхронізацію зусиль усього колективу, інтеграцію їх у єдине ціле, тобто це процес розподілу діяльності в часі, приведення окремих елементів у таке поєднання, яке дало б змогу найбільш ефективно та оперативно досягати поставленої мети. Координація - це головна функція процесу управління, яка забезпечує, по-перше, його єдність і безперервність, і по-друге, взаємозв’язок усіх функцій (рисунок 10.1.).

Рис. 10.1. Взаємозв’язок функцій менеджменту

Регулювання - це діяльність із підтримки в динамічній систе­мі управління виробництвом заданих параметрів. Його завдання - зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією органі­зації як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління. Функція регулювання детермінується нормативністю: в полі її зо­ру перебуває будь-яке відхилення від норми. Зміни в самому ви­робництві фіксуються завдяки диспетчеризації, що є специфічною формою оперативного регулювання.

Отже, саме функція регулювання забезпечує виконання поточ­них заходів, пов’язаних з усуненням відхилень від заданого ре­жиму функціонування організаційної системи виробництва. Здій­снюється вона в процесі оперативного управління спільною діяль­ністю людей шляхом диспетчеризації на основі контролю й аналі­зу цієї діяльності.

У практиці менеджменту функція регулювання трактується далеко не однозначно. Термін „регулювання” традиційно знахо­дить застосування в оперативному управлінні виробництвом, де його роль полягає в усуненні перешкод і відхилень від заданих планових показників. Такий же розгляд функції регулювання застосовується в кібернетиці. В основі його лежить зворотний зв’язок, що використовується для усунення впливів.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 239 240 241 242 243 244245 246 247 248 249  ... 374